РОЗКРИВАТИ

РОЗКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Піднімаючи або знімаючи, відсуваючи кришку, ляду тощо, робити вільним доступ усередину чого-небудь. [Анна:] Що се в тебе тута, в сім медальйоні? .. (Розкриває медальйон раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку) (Л. Укр., III, 1952, 330); Скиба взяв мішок і розкрив куховку, що тут же біля полу стояла, накрита ряденцем (Головко, І, 1957, 331); Вона розкрила свою сумочку і дістала з неї згорнутий трубочкою папірець (Гончар, IV, 1960, 67); // Розводити, розсувати стулки дверей, вікна, віконниці тощо. Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, ти у сад розкрий вікно (Сос., Солов. далі, 1957, 122).

2. Скидати, зривати покрівлю, верх з будівлі, споруди. Вкупі з матір’ю він день у день порається коло хати. Розкрив її, оббив зокола й зсередини (Мирний, І, 1949, 324); В оту ніч буря розкрила покрівлю — в дірки місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко (Головко, II, 1957, 235); // Знімати покриття, верхній шар з чого-небудь. Щоб почати безпосередньо розробляти вугільну верству, треба спочатку розкрити її, тобто.. прибрати породу, яка вкриває її (Наука.., 7, 1956, 7); // Відгортати, зсувати яке-небудь накриття на кому-, чому-небудь, роблячи його видним, доступним зорові. [Річард:] Нема чого показувать багато. Хіба оце… (Іде й розкриває статую) (Л. Укр., III, 1952, 116); [Савка:] Ляжу, думаю, на возі. Задрімав. Аж чую, шамотить щось до воза; підійшло, давай кожуха розкривати (Вас., III, 1960, 61); // Розкутувати або розстібати що-небудь з одягу. Розкриває [Лісовик] свою кирею і дістає досі заховану під нею пишну.. багряницю (Л. Укр., III, 1952, 244); Побачивши Давида, дівчина оторопіла, трохи розкрила хустку, зачудовано поглянула (Стельмах, І, 1962, 139); // Позбавляючи покриття, оголяти що-небудь. [Лукаш:] Се ти?.. Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай! (Розкриває груди) (Л. Укр., III, 1952, 267).

3. перен. Робити що-небудь доступним, можливим, досяжним для кого-небудь. Які блискучі відкриття принесе ще для землі звільнена людина!.. Які дари розкриє вона перед нами..! (Довж., III, 1960, 69); Земля розкриє свої скарби, почне давати те, що вона може дати при хорошому обробітку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 168); // Віддавати щось у чиє-небудь розпорядження; надавати. Наша «Літературна газета», наші журнали, зокрема «Дніпро», досить широко розкривають свої сторінки для творів молодих (Рильський, III, 1955, 424).

4. Розправляти або розгинати що-небудь згорнуте, складене. Олімпіада Іванівна несе альбом, Люба бере його в руки, але не розкриває (Л. Укр., II, 1951, 71); Близько тисячі метрів падав він, не розкриваючи парашута (Рад. Укр., 11.I 1959, 3); Петро розкрив телеграму здивовано: — З Ясинуватої, — здвигнув плечем (Головко, І, 1957, 459); // Розмикати, розтуляти що-небудь стулене і т. ін. Сіла [Ніна] проти люстра. Підводила бровенята, розкривала вуста — милувалась із себе (Досв., Вибр., 1959, 233); «Серце моє! доле моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися! Не хочеш? не хочеш!» (Шевч., І, 1963, 161); // Розпускати (бруньки, листя, квітки). Пелюстки свої блакитні під сонцем пролісок розкрив (Сос., II, 1958, 84); // Розпрямляти, розслаблювати що-небудь стиснуте, зціплене; розтискати, розціплювати. Івась розкрив жменю — і очі його стали. Коник лежав на долоні, зелений та неживий (Мирний, І, 1954, 176).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) обі́йми див. обі́йми; Розкрива́ти (розкри́ти) о́чі кому — те саме, що Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі (див. відкрива́ти). Шевченко ніколи не мирився з панами, відстоював інтереси трудівників, розкривав їм очі на соціальну неправду (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 36); Розкрива́ти (розкри́ти) рот (ро́та) див. рот.

5. Розпечатувати або розпаковувати що-небудь (лист, посилку і т. ін.). Тобі посилку принесуть в хату, нікуди не треба йти получать, ти .. кажи при собі розкрити ящик, чи не поломили чого (Л. Укр., V, 1956, 209); Навіть розкрити індивідуальний пакет Варвара не вміла (Перв., Дикий мед, 1963, 244).

6. перен. Допомагати зрозуміти, усвідомити що-небудь, давати уявлення про щось. То нічого, що ми ще малі, — Розкривають нам світ вчителі (Нех., Ми живемо.., 1960, 76); Завдання вчителя історії полягає в тому, щоб розкрити перед учнями вирішальне значення праці радянських людей (Укр. іст. ж., 1, 1960, 91); // Робити ясним, доступним для розуміння, сприйняття. І поезія, і звуки, і о́брази — все зрушувало, все розкривало схований гарячий смисл (Хотк., II, 1966, 119); Драматург повинен гостріше розкривати конфлікти і зіткнення.., сміливо і рішуче змальовувати людські почуття (З глибин душі, 1959, 167); // Щиро й відверто розповідати, повідомляти про що-небудь особисте, інтимне. Маруся почала говорити.. Розкривала всю свою душевну рану; плакала, скаржачися, голубкою воркуючи (Хотк., II, 1966, 265); Виходили промовці й розкривали творчі плани — і поляки й росіяни, українці і литовці (Тич., II, 1957, 239).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце, думки́ і т. ін.) кому — те саме, що Відкрива́ти (відкри́ти) ду́шу (се́рце) (див. відкрива́ти). Ви скажіть, що думаєте.., бо я ж перед Вами всю свою душу розкриваю (Мирний, V, 1955, 393); От якби мати вірну дружину, тиху, сумирну, щоб перед нею можна було розкрити своє серце (Коцюб., І, 1955, 22).

7. перен. Виявляти, помічати і показувати в кому-, чому-небудь те, що раніше не було відоме, помічене. Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 330); // Повністю виявляти можливості, якості і т. ін. чого-небудь. Талант визначається глибинами спадковості, потім його розкривають, вирощують, розвивають (Літ. Укр., 11.V 1971, 1); Вільна праця розкрила творчі сили хліборобів. Виросло багато передовиків виробництва (Хлібороб Укр., 9, 1969, 10); // Робити відомим, відкривати (якусь таємницю і т. ін.). Художник зустрічається з матір’ю дівчинки. Він розкриває їй таємницю (Донч., VI, 1957, 627); Досі ніхто в класі не розкрив цього великого секрету (Коп., Сон. ранок, 1951, 67).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) себе́ — виявляти, показувати свої здібності, можливості в чому-небудь. М. Рильський розкриває себе як майстер філологічного аналізу творів Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова та ін. (Літ. Укр., 14.XII 1962, 2); Розкрива́ти (розкри́ти) [свої́] ка́рти — повідомляти про (свої) задуми, наміри і т. ін. — Шілінг розкриває свої карти, знай — козиряючи бубновим тузом народної республіки. Він мріє про революцію в Німеччині (Кол., На фронті.., 1959, 18).

8. Виявляти, викривати (таємну організацію, групу, змову і т. ін.). Навесні Григорій розкриває контрреволюційну офіцерську організацію (Знання.., 3, 1967, 5); — Там у вас двох студентів заарештували за якусь підпільну роботу, кажуть, гурток таємний розкрили (Мушк., Серце.., 1962, 320); // Розповідати, повідомляти про чий-небудь злочин, чиїсь зловживання і т. ін. — І покрили … Людську кров покрили… Та ні!.. Василь Порох живий?.. він вас розкриє… (Мирний, II, 1954, 148).

9. Відкривати, встановлювати що-небудь шляхом досліджень, висновків, спостережень. Маркс уперше розкрив зміст та історичний характер вартості як економічної категорії, що виражає виробничі відносини (Ком. Укр., 6, 1966, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 713.