РОЗБІГАТИСЯ

РОЗБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати багато бігати. — Вже правда, що розбігалась, як курка з яйцем, — не дала гаразд і виспатись. Чого ти прибігла в пасіку гвалтувати? (Н.-Лев., III, 1956, 67); Дівчинка-восьмиліток забавляє свого трилітнього братика, котрий чогось розбігався (Коцюб., І, 1955, 460).

РОЗБІГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗБІ́ГТИСЯ, біжу́ся, біжи́шся, док.

1. Дуже швидко рушати, розходитися з одного місця в різні боки, місця (про всіх або багатьох). Палажка кидалась до Кайдашихи й била кулаком об кулак. Вони то збігались, то розбігались, як ті півні, що кидаються один на одного (Н.-Лев., II, 1956, 339;) Вже третій день, не сходячи з машин, За ворогом ми мчали наздогін, А він, розбитий, в смертному тремтінні По селах розбігавсь, вповзав в ліси (Перв., II, 1958, 197); Новаки сипонули врозтіч. Однак Хомі здалося, що вони розбіглися не досить прудко. — Е-е, хіба так гвардійці розходяться? Гвардійці розскакуються, як пружини! (Гончар, III, 1959, 327); // Бігти в різні боки, тікаючи від кого-, чого-небудь. Од кого дівчата розбігаються, од кого шинкар ховається? Ні од кого більш, як од Тимохи Макушченка (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Гримнули постріли з усіх боків. Розбігається черга (Довж., І, 1958, 54); [Орфей:] А де ж вони [товариші] тепер? Вони розбіглись, як вівці по шурхах (Л. Укр., І, 1951, 449).

2. Вирушаючи куди-небудь, кидати місце своєї роботи, свого проживання і т. ін. (про всіх або багатьох). — А чому народ розбігається по містах? (Довж., II, 1959, 124); — Тепер мені ясно, — потемнівши, підвівся Килигей, — чому від вас бригада розбіглась. Я сам, перший послав би такого.. к стобісячій матері (Гончар, II, 1959, 116); // розм. Не бути, не жити разом (про подружжя). Шлюбу не реєстрували. Чого — важко пояснити. Найбільше, мабуть, мама впливала. То листами, то в привітах через людей передавала: «Хай хоч не записується! Показяться, показяться та й розбіжаться!..» (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 31).

3. Швидко розходитися звідкись, від чого-небудь у різні боки. Легкі брижі.. розбігаються [від човна] віялом ледь помітних хвиль (Смолич, II, 1958, 44); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо — маленькі й більші (Донч., VI, 1957, 12); // Поширюватися, розповсюджуватися. Мовби навмисне виткані вправною рукою, на всі боки розбігалися в найпримхливіших комбінаціях барв візерунки квітучого зілля (Добр., Очак. розмир, 1965, 279); Коли вечірньої пори на трави сідають роси і земля одходить від сонячної спеки, тоді задурливий дух конопель стелиться низиною, на весь обшир розбігаються дражливі пахощі землі (Горд., II, 1959, 209); // Розсіюватися, ставати негустим, рідким (про туман, хмари і т. ін.). Туман розбігається, вода синішає (Л. Укр., III, 1952, 186); Хмари від ляку розбіглися з неба, І сонце братів двох зустріч осяло (Коцюб., І, 1955, 430); // Поширюватися (про чутку). Не раз розбігалася чутка: «зловили отамана!», й цілі тичби людей збігалися на його дивитися (Вовчок, І, 1955, 361).

4. Розгалужуватися в різних напрямах (про шлях, річку і т. ін.). Від кожної хати стежки розбігалися,.. як нитки (Вовчок, Вибр., 1946, 158); // Простягатися далеко вперед у різних напрямах. Перед ними, розбігаючись на всі боки, розлягалися поля (Мирний, III, 1954, 105); Кошлатий ліс розбігся по узгір’ях (Забіла, Поезії, 1963, 95); Перед ними велично розбігся рудник, там і тут осяяний електричними ліхтарями (Гур., Наша молодість, 1949, 73); // Бути рідко розміщеним на великій території. Вдалині розбіглись присадкуваті будиночки (Донч., III, 1956, 81).

5. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися. — Ххе!.. Ще не біда. Води небагато — і перестрибнути можна! — гукнув Кирило, розбігаючися, щоб перескочити ту течію (Мирний, III, 1954, 70); Ладигін коротко розбігся, рвучко махнув рукою, і граната засвистіла в повітрі, упавши саме там, де треба було (Ткач, Крута хвиля, 1956, 327).

6. Бути неоднаковим з чим-небудь, відрізнятися від чогось змістом, формою і т. ін. Автор замітки висловлював бажання, щоб вирішення начальника цеху не розбігалися (Собко, Біле полум’я, 1952, 166); — Коли ваш аналіз розбігатиметься з стандартом, ви повинні знати, чому так сталося (Шовк., Інженери, 1956, 128).

7. Швидко переходити з одного об’єкта на інший, не зупиняючись, не зосереджуючись на жодному (про думку). Думки розбігались. А треба згадати щось дуже-дуже важливе… (Донч., III, 1956, 12).

◊ О́чі розбіга́ються див. о́ко¹.

8. тільки док., розм. Почавши бігати, захопитися, ввійти в азарт. — Не гадай, що і з кіньми так легко даси собі раду. Полум’я мають у грудях, крізь ніздрі його видихають. Ледве й самому мені покоряються, як розбіжаться (Зеров, Вибр., 1966, 314); * Образно. За мене не журіться, — що я скільки сумних слів написала, то то якось перо так розбіглося, по-давньому звичаю (Л. Укр., V, 1956, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 610.

Розбігатися, га́юся, єшся, сов. в. розбігтися, жуся, жишся, гл.

1) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Синки мої дорогії, беріть коні воронії, розбігайтесь битим шляшком. Чуб. V. 909.

2) Разбѣгаться, разбѣжаться (для толчка, прыжка).

Розбігатися, гаюся, єшся, гл. Разбѣгаться. Чого це ти так розбігався сьогодня?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 31.