РИТИ

РИ́ТИ, ри́ю, ри́єш, недок,

1. перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що-небудь рихле, сипке. Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (Коцюб., II, 1955, 51); Сенько припав до землі з залізним копачем і став рити землю (Фр., VIII, 1952, 293); * Образно. Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали (Мирний, III, 1954, 60); Долом шуміло, наче бурчак у повінь котив по річці каміння і рив береги (Коцюб., II, 1955, 72).

◊ Очи́ма зе́млю ри́ти див. о́ко¹.

2. перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. Мені не потрібне оце озеро, і я вирішив перенести його в парк.. Зараз риємо канал (Смолич, І, 1958, 74); Вечори в роті, якщо вона не йшла рити траншеї або тягати шпали для перекрить, проходили в довгих задушевних розмовах (Гончар, І, 1954, 26); Мурашки риють дуже глибокі — на 50 і більше метрів (аж до рівня грунтових вод) — ходи до «комор», в які зносять зібране ними насіння (Хлібороб Укр., 10, 1965, 47); * Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Шевч., II, 1963, 171).

◊ Ри́ти моги́лу (моги́ли) див. моги́ла.

3. перех. Викопувати, видобувати що-небудь із землі. — А паню видно по носі, що рилась в горосі, — відказав Антосьо і показав їй на ніс, що як навмисне був чимось замазаний, і додав, — рила моркву з петрушкою і вдавилась галушкою (Свидн., Люборацькі, 1955, 75); Ззаду його товкла піхотинська лопатка, але він забув про неї і рив [пісок] руками, обкидав мокру спину піском, що тріщав на зубах, роз’їдав очі (Тют., Вир, 1964, 316).

4. перех., розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.

5. неперех., на кого, проти кого, рідко під ким, перен. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь. А як він, образившись, почне рити на неї?.. Де вона дінеться проти зими? (Мирний, III, 1954, 233); [Цимбальський (таємничо):] Підозріваю, що він підкуплений англічанином і буде в своїй газеті рити против нас (Фр., IX, 1952, 377).

6. неперех., рідко. Те саме, що ри́тися 2. Чорні, покривлені, мозолисті пальці рили в волоссі, і від часу до часу чувся стукіт.. голови об стіну (Коб., II, 1956, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 542.

Рити, рию, єш, гл.

1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323.

2) Рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 18.