РЕФЛЕКС

РЕФЛЕ́КС, у, ч. 1. фізл. Реакція живого організму людини чи тварини на зовнішнє подразнення, яка відбувається за участю центральної нервової системи. Кожна реакція організму тварини відбувається за принципом рефлексу, тобто є відповіддю на зовнішні впливи. (Психол., 1956, 9); Вперше ідея рефлексу до вивчення психічної діяльності була застосована І. М. Сєченовим (Наука.., 2, 1960, 50); Змучений вкрай Смаковими рефлексами, Кинув [виделку] на стіл: — Щоб ти [повар] сказився з своїми біфштексами! Цупиш, гризеш, як постіл! (С. Ол., Вибр., 1959, 203); // Несвідома мимовільна реакція, викликана зовнішнім подразником. І знову (це вже було рефлексом) вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся, що впало на обличчя (Тют., Вир, 1964, 425).

∆ Безумо́вний рефле́кс див. безумо́вний; Ланцюго́вий рефле́кс див. ланцюго́вий; Умо́вний рефле́кс див. умо́вний.

2. мист. Зміна забарвлення предмета, яка виникає, коли світло, відбившись від навколишніх об’єктів, падає на цей предмет. Мряка поволі підносилася, а, пронизана червоним блиском, зависала над могилами рожевим рефлексом, як мрії, надії й бажання молодості (Кобр., Вибр., 1954, 186); Жовтаво-червоні відтінки на верхів’ї дерев, що були ніби рефлексами сонця над заходом, свідчили про прив’ядання в природі (Вільде, Сестри …, 1958, 24).

3. Наслідок, результат чого-небудь; вторинне явище, викликане іншим явищем. Такий був перший організаційний рефлекс нашого міста на визволення (Тудор, Вибр., 1949, 345); Встановленим фактом є зв’язок уражень глоткових мигдаликів з ураженням серця, так званий тонзило-кардіальний рефлекс (Знання.., 12, 1966, 4); // Вплив чого-небудь на щось. Ми мусимо бачити у «Народних оповіданнях» [М. Вовчка] більш мимовільний рефлекс російської літератури школи Тургенєва (Драг., І, 1970, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 518.