ПРОПИСУВАТИ

ПРОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех. і без додатка. 1. Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання.

2. розм. Повідомляти про кого, що-небудь у листі або в пресі. — Надішлеш мені писемце, як одужаєш. В цьому селі я живу, в Улянівці. Ярині Гармаш прописувати будеш (Шиян, Гроза.., 1956, 612); Все прописали: що Тимоха б’ється з громадою і дома, і тещу б’є (Свидн., Люборацькі, 1955, 197); — Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався (Тют., Вир, 1964, 8); — Привіз оце я вам, Павле Івановичу, кореспондента. Хоче в газету вас прописать і портрета помістить (Мушк., Чорний хліб, 1960, 7); // перен. Те саме, що пропеча́тувати 2. Терпіла, терпіла я і попросила комсомольців, щоб прописали його в нашій.. газеті «Макогін» (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 152); Один говорить: — Це ж конфуз. За це ще нас пропишуть (Біл., Зигзаг, 1956, 35).

3. Залишати слід на чому-небудь. Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют., Вир, 1964, 365); * Образно. З середини неба зірвалася зірка, блискавкою прописала слід до самого виднокругу (Збан., Любов, 1957, 39).

4. Рекомендувати (звичайно хворому) методи лікування, ліки і т. ін. Прописує [лікар] на словах методи лікування (Збан., Єдина, 1959, 199); // розм. Диктувати кому-небудь норми поведінки, встановлювати для когось міру покарання і т. ін. Козацьке життя свавільне прописувало йому всі норми поводження (Ле, Україна, 1940, 190); Тадик ніс відповідальність за військовий порядок — прописував, кому скільки дати шомполів; Северин сідав покараному на голову, щоб не тріпотівся, Андрій сідав на ноги, а Гошка стьобав (Тют., Вир, 1964, 394).

5. жив. Наносити пензлем основні елементи зображення. Крону дерев, особливо окремі гілочки, він [С. Васильківський] прописує по небу після того, як фарби на ньому висохли, що дозволяє досягти більшої чистоти та витонченості малюнка (Мист., 1, 1966, 26).

6. тільки док., перен., розм. Провчити кого-небудь, помститися комусь (звичайно вживається як погроза). — То чули, люди, що чекає нас? Козаки чекають! А ті пропишуть нагайкою закон! (Стельмах, І, 1962, 633); Йонька підплигнув по-півнячому, дрібно затрусив ціпком: — Я тобі.. покажу, як почитать хазяїна. Я тобі пропишу равноправіє [рівноправ’я] (Тют., Вир, 1964, 401).

◊ Прописа́ти і́жицю див. і́жиця.

7. заст. Заносити, записувати, включати кого-, що-небудь у документ, список і т. ін. Голова прописав йому в білеті його бійку (П. Куліш, Вибр., 1969, 302).

8. тільки док. Писати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 254.

Прописувати, сую, єш, сов. в. прописа́ти, шу́, шеш, гл.

1) Писать, написать; написать въ письмѣ. Драг. 114. Од своїх рук листи писав…. а в листах прописував. АД. II. 23. Чому ж ти мені зараз сього не прописала? МВ. (О. 1862. III. 36). См. Приписувати 2.

2) Проводить, провести черту.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 475.