ПРИСЯГАТИСЯ

ПРИСЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЯГНУ́ТИСЯ і ПРИСЯГТИ́СЯ, гну́ся, гне́шся; мин. ч. присягну́вся, ну́лася, лося і прися́гся, ла́ся, ло́ся; док., розм.

1. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. — Пам’ятаю, як я присягавсь: помщуся, люто помщуся (Коцюб., І, 1955, 144); Юнаки присягались в труді — у зорі і райдуги край одягнути, в степах збудувати міста молоді (Нагн., Пісня.., 1949, 23); Княгиня завжди вбачала в мені якогось генія і присягалась, що зробить з мене вчену людину (Минуле укр. театру, 1953, 17); — Допоможи ще раз. Присягаюся бородою пророка, що більше ніколи не буду тобі докучати своїми справами, тільки врятуй Кульжан… (Тулуб, В степу.., 1964, 371); Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, — Його ніяким не розбить громам І жодним океанам не залити! (Рильський, II, 1960, 183); // Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось. — Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу. При свідках присягаюсь… (Коцюб., І, 1955, 48); Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав… (Рибак, Помилка.., 1956, 10); — Їй же богу, не брешу! А щоб же мені руки поодсихали, щоб мені губи повигнивали, щоб я дитини своєї не побачила, коли я брешу! — присяглась Онилька (Григ., Вибр., 1959, 47); Одного разу у нього побачили відірване від шапки вухо, і він перед бійцями, перед старшиною присягся, що то йому відкусив ротний кінь (Тют., Вир, 1964, 490); // Давати присягу вірності в коханні, в подружньому житті. Ти присягався, що я твоя буду, — Тепер мене покидаєш, іншої шукаєш (Чуб., V, 1874, 45); Лист був як лист. Дівчина присягалася у своїй вірності, писала, що образ Усмана весь час стоїть перед нею, сниться їй (Гончар, Маша.., 1959, 12).

Присяга́тися (присягну́тися) бо́гом (Христо́м, хресто́м і т. ін.) — те саме, що Присяга́ти (присягну́ти) бо́гом (не́бом і т. ін.) (див. присяга́ти). Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько.. сповістив про це Христю й Христом-богом присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Мирний, І, 1949, 297); — Присягаюся хрестом! (Довж., І, 1958, 243); Присяга́тися (присягну́тися) собі́ — приймати яке-небудь тверде рішення; давати собі слово у чомусь. Політрукові він теж не признався і тепер присягався собі, що ніхто не знатиме про його болячку, бо то ж ганьба і сором (Трубл., І, 1955, 62); Він забувся, як недавно присягався собі не їхати додому.. Він вискочив на вулицю і побіг до трамвайної зупинки (Тют., Вир, 1964, 58).

2. Те саме, що присяга́ти 1. Коронний гетьман Микола Потоцький.. обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права.. Гомоніла старшина, і козаки. [Остряниця:] Присягнися… [Потоцький:] Присягаю (Довж., І, 1958, 273); * У порівн. Замовкли хлопчики навік.. Червоний стяг печально ник, мов присягався… (Сос., II, 1958, 405).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 55.

Присягатися, га́юся, єшся, сов. в. присягну́тися, нуся, нешся, гл. Клясться, поклясться. Ти божився, присягався — не покину я тебе. Мет. 15. Присягались сліпці, що своїми очима бачили. Ном. № 6849.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 444.