ПРИСЯГАТИ

ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ і ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (Котл., І, 1952, 222); Громада глухо присягає. Заприсягла. Питає суд: — Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? (Шевч., II, 1963, 248); Приймали там мене в селі До комсомольських лав, І я на сонячній землі Вітчизні присягав (Нагн., Вибр., 1957, 23).

Присяга́ти (присягну́ти, присягти́) на ві́рність — давати присягу бути вірним, віддано служити кому-небудь. — Косінський перед тим, як очолити це бунтарське рушення, мав таємні зносини з турецьким султаном і присягав на вірність (Ле, Наливайко, 1957, 39); Щорс схвильований підвівсь.. Він Іллічу в житті своїм На вірність присягав довічну (Шер., Щастя.., 1951, 161).

2. перех. і неперех. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою; клястися. Ой сусіде, сусідоньку, дай за мене дочку, Присягаю, що не буду пити горілочку (Коломийки, 1969, 247); Аниця присягала, що відробить [попові] та на толоку ходитиме (Март., Тв., 1954, 47); Андрій кинувся до панночки і підняв її. — Ти не помреш! Присягаю моїм народженням! (Довж., І, 1958, 246); Говорили, що Іван Антонович присягнув скинути її [плащ-палатку] тільки після повної капітуляції ворога (Гончар, III, 1959, 244); Я запропонував, щоб кожен з нас присягнув тут, що поки нас не визволить Червона Армія, ми будемо справжніми мужчинами, ніколи не будемо плакати і не матимемо жалю в серці до ворога (Сміл., Сашко, 1957, 97); Мирослава присягла, що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги (Фр., VI, 1951, 33); // Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось. [Кузьмін:] Товариш комісар! я присягаю вам: Його вогнем відрізали від нас. [Спартак:] Вогонь не може розлучити друзів (Дмит., Драм. тв., 1958, 14); — А я присягну, що то ти відьма. Я знаю, що ти ходила гола навкруг хати з макітрою на голові (Март., Тв., 1954, 62); Старший сержант Онищенко, парторг роти, не сходячи з місця, присягнув, що «більше цього не буде» (Гончар, III, 1959, 199); — Перший раз такого Голуба бачу. Я би присяг, що се Вудвуд (Фр., IV, 1950, 106); // Давати присягу у вірності в коханні, в подружньому житті. Не раз тобі я казала, що любого мужа маю, Йому в церкві присягала і присяги не зламаю (Пісні та романси.., II, 1956, 49); Я люблю твого сина, я присягла з ним жити і йому служити (Фр., VI, 1951, 135); // кого, діал. Вінчати. Маруся Гобликова через тиждень виходить заміж.. — Кажуть, що піп присягне їх без виголосків [не оголошуючи] (Томч., Жменяки, 1964, 145).

Присяга́ти (присягну́ти, присягти́) бо́гом (не́бом і т. ін.) — божитися. Вже й клянеться [чумак] на чім світ, Богом присягає… (Рудан., Тв., 1959, 201); — Серденько-дівчино.. Клянусь тобі місяцем, зорями, Присягаю небом, землею і пеклом, Що не буде іншої між нами! (П. Куліш, Вибр., 1969, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 55.

Присягати, га́ю, єш, сов. в. присягти, гну, не́ш, гл. Присягать, присягнуть, клясться, поклясться. Свідки присягали в суді. Я иншу не люблю, Богом присягаю. Чуб. V. 295. Ой матінко моя, вже ж бо я не твоя: ой вже ж бо я того пана, що я з ним присягала. О. 1862. IV. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 444.