ПОСТАНОВИТИ

ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти.

ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., перех., розм.

1. Поставити кого-небудь кудись. Губернатор постановив Івгу за полотняну стіну і каже їй: «Слушай [слухай], що він буде говорить», а його звелів увести до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Ввели його і при колоні В порога там постановили (Л. Укр., І, 1951, 338); // Помістити на постій, для проживання. Розстановлюючи їх [москалів] на днівки, постановили одного і в хату до Горпини та Солохи (Мирний, І, 1954, 61).

2. Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення. Обійшов він з бунчуком увесь табір і всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь, і до табору нікого без оклику не звелів пускати (П. Куліш, Вибр., 1969, 158); // ким, на кого, за кого. Призначити на якусь посаду. А піп мені каже: — ..Візьмеш попівну, то хутче на дяка постановлять (Вовчок, VI, 1956, 235); Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Мирний, IV, 1955, 189); Як виріс [Іван] та одбув «солдатчину», вернувся додому, добре грамотний, то всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Григ., Вибр., 1959, 350).

3. Помістити щось де-небудь, кудись. Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (Мирний, III, 1954, 11); [Степанида:] Оті полумисочки, сусідонько, не ставляйте на припічку, а краще у мисника, а макітру можна постановити геть туди, аж на черінь… (Кроп., IV, 1959, 10). Постановивши на столі самовар, вона спинилась коло порога і почала позирати на всіх прищуреними лукавими очима, осміхаючись і чуть помітно кокетуючи бровою (Вас., IV, 1960, 26); // Подати на стіл страву, почастувати чимсь. Простому народу доброго борщу з салом постановить ІНастуся] (Кв.-Осн., II, 1956, 471); Настя метнулась в сіни, принесла вареники й пляшку і постановила на столі (Н.-Лев., VI, 1966, 339).

4. Укріпити що-небудь десь, надавши стійкого положення; установити. Аж жаль його: був багатий, І рідня і діти Єсть у його, а нікому Хрест постановити (Шевч., II, 1963, 202).

5. Збудувати. Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229).

6. Організувати, налагодити (справу, роботу і т. ін.). — От я постановив свій хор так, що всі люди на селі хвалять (Н.-Лев., IV, 1956, 71); У понеділок будемо у гурті раятися, як би краще це діло постановити (Мирний, V, 1955, 397).

Постанови́ти на своє́му (на своє́) — те саме, що Поста́вити на своє́му (див. поста́вити¹). — Ой, сестрице! набралась я мороки, а таки на своєму постановила (Н.-Лев., І, 1956, 393); Постанови́ти ча́рку (пля́шку і т. ін.) — те саме, що Поста́вити ча́рку (пля́шку і т. ін.) (див. поста́вити¹). — От тут недалечко пивничка.. Ходім, постановлю тобі пляшечку, щоб ти знав дядька Володька та його добрість… (Вовчок, VI, 1956, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 368.

Постановити См. Постановляти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 369.