ПОРОСТАТИ

ПОРОСТА́ТИ, а́є, недок., ПОРОСТИ́, те́; мин. ч. порі́с, росла́, ло́; док.

1. чим. Вкриватися по поверхні якою-небудь рослинністю. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Мирний, І, 1954, 248); Стіна від вогкості вже почала поростати мохом (Вільде, Сестри.., 1958, 312); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами,.. фісташками і непрохідними хащами малини (Тулуб, В степу.., 1964, 116); // Обростати навкруги, з усіх боків якою-небудь рослинністю. Потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть (Шевч., II, 1953, 292); * Образно. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Коцюб., І, 1955, 170); // Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір’ям і т. ін. Пташенята у кубельці пір’ям поростають (У. Кравч., Вибр., 1958, 123); Гаряче світло.. блищало на тонесеньких золотих волосинках, якими поросли ті кремезні руки (Коцюб., І, 1955, 61).

◊ Кістки́ траво́ю поросли́ (поросту́ть) чиї — минуло (мине) дуже багато часу після чиєїсь смерті. [Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь! (Вас., III, 1960, 486); Мо́хом порости́ див. мох; Пороста́ти (порости́) в пі́р’я — те саме, що Вбива́тися (вби́тися) в колодочки́ (в палки́, в пі́р’я і т. ін.) (див. вбива́тися²). Він тоді іно що почав поростати в пір’я; закуп того дому був перший крок до його пізнішого багатства (Фр., V, 1951, 275); Сте́жка (дорі́жка і т. ін.) поросла́ те́рном (траво́ю, кропиво́ю і т. ін.) — неможливо піти, поїхати куди-небудь; уже ніхто більше не ходить, не їздить кудись. І стежечка-доріжечка, Яром та горою Утоптана до ворожки, Поросла травою (Шевч., II, 1963, 338); Клену.. щоденнеє життя, Та тільки в храм святий і стежка кропивою Вся поросла: немає вороття! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 333).

2. розм. Виростати густо, у великій кількості; розростатися, займаючи великий простір (про рослини). Геть-геть по ланах поростають, як зелені сади, як виногради, густі та чорні кропиви (Вас., II, 1959, 19); На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин (Коцюб., II, 1955, 215); [Дружки:] Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс (Кроп., II, 1958, 64); * Образно. І за могилою могила, Неначе гори, поросли (Шевч., II, 1963, 256); // Виростати (про волосся, шерсть, пір’я і т. ін.). Од великого розуму і роги поростуть (Номис, 1864, № 6503); З їжака сміявся лис: — В тебе чуб не так поріс, Це не чуб — якийсь клубок Чи то голок, чи шпильок (Стельмах, Колосок.., 1959, 48).

3. тільки док., розм. Стати високим, вирости (про дерева, трави і т. ін.). Вже поросли верби й вишні, посаджені Миколою над Раставицею, а Микола не приходив (Н.-Лев., II, 1956, 244); Льон поріс високий, аж до колін (Чорн., Пісні.., 1958, 24); Хліб поріс, прийшли жнива (Щог., Поезії, 1958, 290); // Стати дорослим, дійти зрілого віку (про всіх або багатьох). Перші його дочки повмирали, а менші поросли й вже трохи засиділись в паннах (Н.-Лев., III, 1956, 191).

4. тільки док. Прорости, дати паростки, покільчитися. Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (Н.-Лев., II, 1956, 168); Пізниться з своїм господарством усяка вдова.. То затекло, то не довезли, то у полі у копах стоїть, поросло (Барв., Опов.., 1902, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 283.