ПОЛОТНО

ПОЛОТНО́, а́, с.

1. Конопляна, лляна, бавовняна, а також штучна або шовкова тканина особливого переплетення. Яка пряжа, таке й полотно ляже (Укр.. присл.., 1955, 104); Стара економка.. винесла з покоїв сувій полотна (Н.-Лев., IV, 1956, 286); — Буде ж у нас лазарет.. Так я оце на полотно дивлюсь. Як ти гадаєш, Іване: згодиться на бинти? (Гончар, II, 1959, 411); В’язальний цех готував з тієї [капронової] нитки синтетичне шерстяне полотно (Коз., Листи.., 1967, 246); * Образно. Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (Стельмах, І, 1962, 641); * У порівн. А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Шевч., II, 1963, 253); Юля стояла під повіткою, .. бліда як полотно (Тют., Вир, 1964, 426).

2. Те саме, що поло́тнище 2. Над Дніпром.. Здіймався пам’ятник герою, Іще прикритий полотном (Нагн., Пісня.., 1949, 138); // У живопису — шматок тканини для малювання картин (звичайно олійною фарбою). Пекарня була залита таким ясним світом, що полум’я в печі тільки червоніло, буцім намальоване на полотні (Н.-Лев., III, 1956,73); Перші мазки лягають на полотно, і Степан Васильович приємним тенорком тихенько наспівує (Стельмах, І, 1962, 251).

3. Картина художника (звичайно на тканині). З полотна дивились .. змінливі зелені вогні і старе золото пишного волосся (Коцюб., II, 1955, 437); Величні красоти гірської природи показано на численних полотнах (Ільч., Вибр., 1948, 46); Повернувшись у Росію, Брюллов протягом багатьох років (1836-1843) працює над великим полотном «Осада Пскова» (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 32); // Літературний або музичний твір, який зображує широку картину чого-небудь. Створення великого епічного полотна про життя і діяльність В. І. Леніна — назріле завдання радянської літератури (Рад. літ-во, 6, 1967, 25); «Тарас Бульба» М. В. Лисенка — монументальне епіко-героїчне патріотичне полотно про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетських загарбників (Мист., 3, 1955, 28).

4. Проїзна поверхня залізничної, автогужової та ін. дороги. За насипаним полотном залізниці стримів Солом’янський шпиль (Н.-Лев., IV, 1956, 258); Марія глянула під ноги на полотно шосе і нічого примітного не побачила (Смолич, Ми разом.., 1950, 123); Вилетів на полотно красень-паровоз, тягнучи за собою зелені запилені вагони (Собко, Звич. життя, 1957, 137); На центральних вулицях міст трамваї тепер майже не курсують, значно вивільнивши полотно дороги (Літ. Укр., 2.ІХ 1966, 1).

Доро́жнє (земляне́ і т. ін.) полотно́, спец. — споруда із грунтів, гравію або каміння, яка служить основою залізничної колії або автогужової дороги. Крутість укосів земляного полотна залежить від роду грунту, висоти насипу і глибини виїмки (Інж. геод., 1959, 269).

5. спец. Складова частина якого-небудь механізму, що має вигляд стрічки, смуги. Транспортувальне полотно з людською бережливістю і акуратністю несло колосся в приймальну камеру молотарки (Рад. Укр., 4. VIII 1959, 2).

6. спец. Плоска тонка частина якого-небудь інструмента, знаряддя і т. ін. Полотно пилки завжди тримають перпендикулярно до різаної площини (Хлібороб Укр., 6, 1970, 40); Складається ножівка з рамки — суцільної або розсувної і ножівкового полотна, закріпленого в рамці (Слюс. справа, 1957, 159).

7. Одна з двох половин дверей, воріт і т. ін.; стулка. У Києві вже зроблені перші кроки по впровадженню нового засобу облицювання дверних полотен (Наука.., 11, 1964, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 98.

Полотно, на, с.

1) Полотно, холстъ. Побіліла, як полотно. Ном. № 4383. Закохалась дівчинонька в хлопця молодого, і наготовила рушників з полотна нового. Чуб. V. 242.

2) = Пілка 3. Вх. Пч. II. 21.

3) Клинокъ косы. Шух. І. 169. Ум. Полоте́нко, полотенце, полотенечко. Всього потрошку — і конопель, і полотенка. Г. Барв. 16. Полотенка на станок. Г. Барв. 115. Ой на тобі, подруженько, на рукава полотенечка. Чуб. V. 379.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 287.

полотно́ (зменшені — полоте́нко, полоте́ник, полоте́нечко) — коноп­ляна, льняна, бавовняна, а також штучна або шовкова тканина осо­бливого переплетення; оскільки вона традиційно біла, то кажуть: «Побілів, як полотно», «Поблід, як полотно» (звідки й слово пополот­ні́ти — побіліти, збліднути); тра­диційний символ рівної дороги: «Коли сниться полотно, то зна­чить дорога стелиться»; оскільки ж дорога символізує й смерть, то «коли сниться полотно, то буде в хаті мертвець»; полотно служило оберегом від нечистої сили, перед­усім від відьом; полотно, за повір’­ям, відлякувало пошесть, вбирало в себе заразу, очищало, а також робило людину невидимою від по­шесті й нечистої сили. Яка пряжа, таке й полотно ляже (приказка);Закохаюсь дівчинонька в хлопця мо­лодого і наготовила рушників з по­лотна нового (П. Чубинський); Вуглям полотна не білять (при­слів’я);Яке волокно, таке й по­лотно (прислів’я); А он з-за гаю вигтдає Ставок, неначе полотно (Т. Шевченко); Ой на тобі, подру­женько, на рукава полотенечка (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 467.