ПІЛКА

ПІ́ЛКА, и, ж.

1. Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її ширину. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Широкими, на вісім пілок, спідницями Параска по хаті війнула (Горд., II, 1959, 223); // розм. Шматок матерії взагалі. Він повертає до хати і помічає на призьбі якусь мисочку, прикриту зверху замість пілки листком лопуха (Стельмах, II, 1962, 104).

2. Підстилка на підлогу, долівку і т. ін. На першій [підводі], ..на соломі, застеленій квітчастою пілкою, сиділо двоє (Коз., Нові Потоки, 1948, 251).

3. Зменш. до пола́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 534.

Пілка, ки, ж.

1) Полотнище. Спідниця у сім пілок.

2) Родъ холстинной шали, надѣваемой женщинами на плечи. Гол. Од. 77.

3) Рыболовный снарядъ: родъ бредня. Вх. Пч. II. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 186.