ПОВИЛИВАТИ

ПОВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Вилити все або багато чого-небудь, звідусіль. Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (Коцюб., І, 1955, 361).

Повилива́ти сльо́зи — те саме, що Вилива́ти сльо́зи якийсь час (див. вилива́ти). А що попомучилась вона [Олеся], що сліз повиливала над ними [дітьми].. Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Вовчок, І, 1955, 28).

2. Ллючи воду в нору, вигнати (всіх або багатьох звірів, звірків). [Кирило:] Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (Кроп., II, 1958, 11).

3. техн. Виготовити литтям усе або багато чого-небудь. Повиливати з алюмінію ложки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 654.

Повиливати, ва́ю, єш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа! МВ. І. 45.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 213.