ОКРИВАТИ

ОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех., рідко.

1. Те саме, що покрива́ти 1. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди.., та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш, Вибр., 1969, 54); Ніч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток (Граб., І, 1959, 284); // Огортати, обкутувати, оповивати що-небудь. Тіні і мряка окривали місто (У. Кравч., Вибр., 1958, 309); Темна, хоть погідна і тепла, ніч окрила землю (Фр., VIII, 1952, 173).

Окрива́ти (окри́ти) поцілу́нками див. поцілу́нок; Окрива́ти (окри́ти) сла́вою див. сла́ва.

2. Наповнювати, насичувати собою або чим-небудь навколишній простір, певну поверхню і т. ін. (про звуки, запах і т. ін.). В світлиці тим часом обходила рядова [чарка], ..неслися сміхи, реготня, гвалт окривав хату (Мирний, І, 1949, 409).

3. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, думки і т. ін.). Окриває його [Петра] важка туга; обгортають голову чорні думки (Мирний, І, 1954, 346); На хвилинку тільки в серце Гані зазирнуло якесь недобре віщування, та й знов окрила його веселість (Н.-Лев., І, 1956, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 678.

Окривати, ва́ю, єш, сов. в. окрити, крию, єш, гл. Покрывать, покрыть. Кісками плечі окрила. Лукаш. 167. Золота грива коня окрила. Чуб. III. 293. Окриваючи його гарячими поцілунками. Мир. ХРВ. 354. Сміх, регіт окрив усю хату. Мир. ХРВ. 310. Пахощі од васильків та мняти окривали всю хату. Мир. ХРВ. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 50.