ОБХОПЛЮВАТИ

ОБХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш, док., перех.

1. Хапаючи, тісно обводити навколо кого-, чого-небудь руками (рукою); обіймати. Раптом воно [дівчатко] підстрибує і, розвівши руки, обхоплює його за шию (Досв., Вибр., 1959, 235); Він обхоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (Стельмах, II, 1962, 149); Обхопила [Дарка] собі коліна одною рукою, а другою помахувала то туди, то сюди (Л. Укр., III, 1952, 739); Ось дуб — могутній велетень — розрісся одинцем. Ми втрьох його обхопимо, та кола не зімкнем! (Забіла, У.. світ, 1960, 59); * Образно. Тіло [Соломії] тягне до себе чорна безодня.. Обхоплює холодними руками… (Коцюб., І, 1955, 387); // Хапаючи, міцно тримати, стискувати що-небудь. Вона.., як дроворуб, обхопила великими міцними пальцями держално і, занісши кайло над головою, з силою опустила його на землю (Ткач, Плем’я.., 1961, 39); Микола обхопив вичовганий до блиску.. важіль (Дім., Ідол, 1961, 83).

◊ Обхопи́ти о́ком — оглянути кого-, що-небудь. Бистрим оком обхопив Замфір страшну картину (Коцюб.. І, 1955, 216); Скі́льки о́ко обхо́плює (обхо́пить) див. о́ко¹.

2. Обступати, оточувати з боків. Дунаєць обхоплює третій бік Соколиці, найефектніший (Н.-Лев., II, 1956, 415); Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Гр., II, 1963, 100); // Обрамляти кругом, з усіх боків. Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок (Н.-Лев., II, 1956, 49); Із-під білого імператорського чільця добувалося сиваве уже волосся, яке рамою обхоплювало виразні риси (Оп., Іду.., 1958, 241); // Щільно прилягати, обтягувати (про одяг). Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан і на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Досв., Гюлле, 1961, 26); Витканий матір’ю червоний пояс туго обхоплює її стрункий стан (Цюпа, Назустріч.., 1958, 104); Спідниця обхопила круглий і низький стан, урізуючись у боки червоною крайкою (Мирний, III, 1954, 179); // Оточувати противника з флангів. Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 401).

3. перен. Поширюючись, огортати, обволікати з усіх боків (про полум’я, світло, темряву і т. ін.). Я, бачся, каганець усе ховав під свитку, Та якось теє.. Зирк — горить! І, батечку! Як обхопило — Усе до цурочки згоріло (Гл., Вибр., 1951, 33); Темнота обхопила його при вході (Фр., IV, 1950, 484); Приємно обхопило його чисте повітря (Хотк., II, 1966, 286).

4. перен. Поширюватися на дедалі більшому просторі, серед більшої кількості людей. Революція обхоплює військо, в Севастополі зараз іде справжня війна між військом і військом (Коцюб., III, 1956, 283).

5. перен. Осягати, обіймати своїми інтересами; включати у сферу своїх інтересів. Прозою ширше і більше можна обхопити життя, ніж віршем (Мирний, V, 1955, 377).

6. перен. Повністю оволодівати ким-, чим-небудь (про почуття, думки і т. ін.). Якесь давнє-давнє почування любе знов охоплювало його (Гр., II, 1963, 56); Мотря думала.. про Галю. Тільки не веселі, а смутні думки обхопили материну голову (Мирний, І, 1949, 356); Прудкі несподівані радощі такеньки усіх [дітей] обхопили, що у голові закрутилося (Вовчок, І, 1955, 298); Дрімота обхопила його цілого так, що аж мусив чоло морщити, аби задержати розплющені повіки (Март., Тв., 1954, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 601.

Обхоплювати, люю, єш, сов. в. обхопити, плю, пиш, гл. Охватывать, охватить. Обхопила його руками. Небо, наче море, землю обхватило. Щог. Сл. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 31.