ОБРУЧЕННЯ
Значення обручення це
ОБРУ́ЧЕННЯ, я, с. Шлюбний обряд, під час якого молоді обмінюються обручками. * Образно. Закрасилася-запишалася тонка смерічка весільним убором передсмертного обручення з сонцем (Хотк., II, 1966, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 573.
обру́чення див. зару́чини.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 408.
обручення Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| abrucena | обручення |
обручення Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| obruchennia | obruchennia | obruchennya |
обручення Рід - іменник, середній рід, неістота
обручення Словоформи слова
| Називний | обручення | обручення |
| Родовий | обручення | обручень |
| Давальний | обрученню | обрученням |
| Знахідний | обручення | обручення |
| Орудний | обрученням | обрученнями |
| Місцевий | на/у обрученні | на/у обрученнях |
| Кличний | обручення | обручення |
обручення Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |