ОБРОСТАТИ

ОБРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. обрі́с, обросла́, ло́; док.

1. неперех. Укриватися якою-небудь рослинністю, заростати кругом, з усіх боків. Що за кладовища техніки..? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні "пантери", "тигри" обростають бур’янами вище гусениць… (Гончар, III, 1959, 272); На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами, обріс навкруги високим очеретом та осокою, обізвався другий соловейко (Н.-Лев., І, 1956, 65); Веранда густо обросла диким виноградом (Фр., IV, 1950, 364); // Покриватися по всій поверхні чим-небудь. Підводна частина кораблів безперервно обростає різними черепашками, молюсками, водоростями (Колг. Укр., 9, 1960, 46); Принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (Н.-Лев., І, 1956, 579); Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками (Коцюб., І, 1955, 206); // розм. Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір’ям і т. ін. Ми сами з усами, тільки ніс не обріс (Номис, 1864, № 4239); Він був дрібної, слабої будови тіла, його лице обросло правдивою щетиною (Коб., II, 1956, 41).

◊ Оброста́ти (обрости́) мо́хом див. мох; Оброста́ти (обрости́) пі́р’ям — входити в силу; міцніти, сильнішати. У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий грунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір’ям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215); Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ див. се́рце.

2. перех., рідко. Ростучи, покривати собою поверхню чого-небудь. Він був чорнявий, волосся їжилось йому догори й обростало майже ціле чоло аж до брів (Март., Тв., 1954, 281); Дивився я на низку диких гір, Що їх боки обріс кудлатий бір (Крим., Вибр., 1965, 29).

3. чим, неперех., розм. Поступово укриватися, покриватися чим-небудь внаслідок відкладання або наростання його. Коло живої кості м’ясом мусить обрости (Номис, 1864, № 9849); * Образно. — Ти обросла буденним, наче корою, — кричав Антін (Коцюб., II, 1955, 305).

◊ Оброста́ти (обрости́) жи́ром (жирко́м, са́лом) — ставати інертним, байдужим до кого-, чого-небудь. Сказано: своя кістка, своя кров! не обросте вона жиром у розкошах (Мирний, IV, 1955, 295); Оженишся — тебе обсядуть діти, ти обростеш жирком і в тридцять літ плюнеш на всі свої юнацькі мрії-ідеали (Кол., Терен.., 1959, 298).

4. ким, чим, неперех., перен., розм. Збільшуватися кількісно, розширюватися за розміром, обсягом. Загін Кривоноса обростав завзятим поповненням з окремих куп, навіть одинаків (Ле, Хмельницький, І, 1957, 326); За кожним разом розповідь обростала новими, вигідними для нього деталями (Коз., Сальвія, 1959, 162); Міф про аргонавтів дуже вже обріс морським пригодництвом (Тич., III, 1957, 377); // Оточувати себе ким-, чим-небудь у зростаючій кількості. Збираєш, було, ці папери, возиш за собою, як дорогоцінність, губиш десь і знову через якийсь час обростаєш ними (Вас., Незібр. тв., 1941, 197); Левко більше.. крутився на людях, дослухався до всяких чуток про землю, обростав гуртком своїх однодумців (Стельмах, І, 1962, 604); // Збагачуватися шляхом придбання чого-небудь (землі, маєтків і т. ін.). В той час, як нездара Шумахер, обрісши маєтками й землею, незаконно захопив кермо управління Академії і затримував там зростання наук, — Сковорода ані землі не мав, ні маєтків (Тич., III, 1957, 107); Все-таки при ньому [цареві].. обріс [Варчук] земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив, на все село Сафроном Андрійовичем став (Стельмах, II, 1962, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 571.

Обростати, та́ю, єш, сов. в. обрости, сту́, сте́ш, гл. Обростать, обрости. Коло живої кости м’ясом мусить обрости. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 25.