ОБВ'ЯЗУВАТИ

ОБВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВ’ЯЗА́ТИ, в’яжу́ в’я́жеш, док., перех,

1. чим, навколо чого. Обмотуючи, обводячи мотузку і т. ін. навколо чого-небудь, зав’язувати кінці. Черевики його розлізлися, Фелікс обмотував ноги йому папером і обв’язував бинтами (Ю. Янов., II, 1954, 38); Вася попросив Глобу на всякий випадок обв’язати його за пояс тонким і міцним мотузком (Собко, Скеля.., 1961, 113); Суворовці прожогом кидаються до спалень, скидають сорочки і напівголі, обв’язавши навколо пояса рушники, біжать до умивальників (Багмут, Щасл. день.., 1951, 28); // Обгортати, обмотувати, закутувати в що-небудь, закріплюючи певним чином; обвивати. Щоб захистити штамби молодих дерев від гризунів.., їх слід на зиму обв’язувати очеретом, стеблами соняшника або іншими матеріалами (Колг. Укр., 2, 1957, 32); Став збиратися Андрійко додому. Обдарувала Катря чим було небожа, обв’язала башличком на мороз (Головко, II, 1957, 215).

2. спец. Обробляти край тканини і т. ін. в’язальним крючком. Шви розпрасовують, а весь виріб обв’язують по краю зубцями (В’язання.., 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 475.

Обв’язувати, зую, єш, сов. в. обв’язати, жу, жеш, гл. = Об’язувати, об’язати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 4.