НЕГОДА

НЕГО́ДА, и, ж.

1. Погана погода. Надворі негода страшенна, Сніг, дощ, лютий вітер гуде (Л. Укр., IV, 1954, 100); Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); * Образно. Тільки в серці, як перш, панувала зима, Не проходила хмура негода (Граб., І, 1959, 163); * У порівн. Чого ж я плачу? Мабуть, шкода, Що без пригоди, мов негода, Минула молодость моя (Шевч., II, 1953, 238); // рідко. Те саме, що дощ 1. Через поріг важко ввалився в хату Юхим-коваль.. Був од негоди мокрий увесь (Головко, II, 1957, 206); Земля була ще суха, але почувалося, що десь недалеко ідуть негоди, нудні і сірі (Гур., Наша молодість, 1949, 391).

2. перев. мн. Нещастя, знегода; тяжка година; дні, сповнені невдачами, неприємностями. На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Мирний, І, 1949, 186); Довго думає Оксана весняної теплої, зоряної ночі про свої негоди (Григ., Вибр., 1959, 335); У найтяжчу, у лиху негоду, Потраплявши в коло вогняне, Відчувала братнього народу, Україно, ти плече міцне (Рильський, III, 1961, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 278.

Негода, ди, ж. Непогода, ненастье. Борз. у. А дорога й негода крий Боже яка! Ум. Негодна, негодонька. І сніг іде, і негодонька. Грин. III. 498.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 542.

него́да —

1) погана погода; про­тилежне година; в народі помі­чено, —— «очі злипаються, позіхається — перед негодою», «цукор відволожується — на негоду». На­дворі негода страшенна, Сніг, дощ, лютий вітер гуде (Леся Українка);

2) у множині — важкі часи, дні, тяж­ка година (див. годи́на 2); знегода.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 391.