ГОДИНА

ГОДИ́НА¹, и, ж.

1. Одиниця виміру часу, що дорівнює¹ /24 доби, або 60 хвилинам. Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну (Шевч., II, 1953, 57); Години цілі ми дивилися, як оси Серйозно повзають у селищах своїх (Рильський, II, 1946, 161); * У порівн.Тиждень минув як одна година (Н.-Лев., II, 1956, 322).

2. Відрізок часу, що дорівнює 60 хвилинам, який числять від півночі і від півдня. До 1 години сиджу за столом (Коцюб., III, 1956, 420); Близько другої години ночі всі заводи й установи міста були в бойовій готовності (Кучер, Чорноморці, 1956, 30).

3. Відрізок часу, що відводиться на урок, лекцію, заняття та ін. — Я таки часом шила. — На годинах «рукоділля», як була ще гімназисткою? — подражнила її знову сестра (Л. Укр., III, 1952, 746); Однією з форм масової роботи на шахтах Донбасу була «виробнича година», яку проводили у гуртожитках робітників (Укр. іст. ж.,4, 1960, 24).

4. тільки одн. Певний період часу, певна пора, певний момент (перев. з означенням). Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Вовчок, 1, 1955, 276); Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Сос., II, 1958, 313); // без означення. Добрий, сприятливий час. Ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть (Шевч., II, 1953, 202); І година прийде,., буде хижий ворог під гарматний дзвін.. утікать на Київ, з Києва — в Берлін (Сос., II, 1958, 229).

Коменда́нтська годи́на — заборона без перепустки з’являтися на вулицях населеного пункту в певні години (у воєнний час та під час облоги). Надвечір, коли зайшла комендантська година і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно, ми одвезли клишоногого двірника в його завулок (Перв., Материн.. хліб, 1960, 96); Ме́ртва (ти́ха) годи́на — відпочинок після обіду в лікувальних та деяких інших установах. Він вимагав, щоб мертвої години по обіді суворо додержували (Трубл., II, 1955, 69); Сме́ртна годи́на — смерть, кончина. Коли почула [бабуся] свою смертну годину,.. звеліла увечері скликати рідню (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 185).

◊ 3 годи́ни на годи́ну — у найближчий час.

5. тільки одн., у сполуч. зі сл. гіркий, лихий, недобрий, чорний і т. ін. Важкі, скрутні обставини. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Шевч., II, 1953, 7); [Одарка:] Ох, чуло ж моє серце недобру годину!Всю дорогу його наче гадина яка ссала (Мирний, V, 1955, 251); Вже мав [Дорко].. близько три тисячі гульденів на чорну годину (Мак., Вибр., 1954, 39); // у сполуч. зі сл. бодай, нехай, бий і т. ін. Уживається у складі лайливих висловів. — Возьміть його… бо покину, Як батько покинув, — Бодай його не кидала Лихая година (Шевч., І, 1951, 44); Послухав наш Рябко поради Явтуха. — Нехай тяжка йому година та лиха (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53); — А бий тебе лиха година, — думаю, — зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору! (Ткач, Плем’я.., 1961, 15).

ГОДИ́НА², и, ж. Тепла, суха, сонячна погода. Барометр уперто показував «дощ».. Ми дуже гнівались. Старий, непотрібний струмент, він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година (Коцюб., II, 1955, 234); Година й негода часто міняються в надмор’ї (Дмит., Наречена, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 102.

Година, ни, ж.

1) Часъ. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина…. Гол. І. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Що години. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ години — стѣнные часы. Вх. Лем. 404.

2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро, і в’яне, як у Полі билина. ЗОЮР. І. 318. По малій годині. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову юдину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досвітня година. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха година. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. Лиха година часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чорна година. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. На лихої години. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? при такій годині. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час — година. За час за годину милосердному Богу дуту оддав. Н. п. Также: день — година. Як із день-години зчиналися великі война на Україні. АД. II. 3. Остатня година. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано.

3) Хорошая погода. Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: добра година — хорошая погода, негарна година — дурная погода. на годині стало. Установилась по года. Лохв. у.

4) Година іде. Идетъ дождь. Шух. І. 81. Ум. Годинка, годинонька, годиночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 297.

годи́на —

1) тепла, суха, сонячна погода (див.); протилежне него­да; час, особливо цінний для хлі­бороба («Відстанеш годиною — не здоженеш родиною», «Година платить, година тратить»;

2) пев­ний період часу, певна пора, пев­ний момент; уживається зазвичай з означеннями, наприклад: до́бра годи́на («І за доброї години ожидай лихої днини»; благословляють: «Господи, благослови! У добрий час!»); чо́рна (ли́ха) годи́на(відкла­дай на чорну годину, тобто «на важ­кі дні, часи»); у Т. Шевченка «Ду­ми мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте ви мене у лихій годині»; добра година приписувалася Бого­ві, а чорна (лиха) — чортові (звідси одна з назв чорта — лиха́ годи́на, проклинають: «Побила б тебе лиха година!»); сме́ртна годи́на — смерть, кончина;

3) Су́дна (Су́дня) годи́на див. Су́дний день.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 139.