НАЧИННЯ

НАЧИ́ННЯ, я, с.

1. Знаряддя праці, що необхідні для виконання якої-небудь роботи, здійснення чого-небудь. Муляр.. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов (Фр., І, 1955, 229); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Збан., Переджнив’я, 1960, 143); * Образно. Поїзди на той бік Рейну не йшли — ешелони приходили лише звідти, везли й везли якесь начиння для фронту (Загреб., Європа 45, 1959, 347).

2. Господарські речі, які служать для приготування, подачі, зберігання їжі, напоїв і т. ін.; посуд. В пекарні було неохайно… На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (Коцюб., І, 1955, 64); Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Л. Укр., І, 1951, 441); До столу.. підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72).

3. Частина ткацького верстата у вигляді нитяних рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні пластинки. — То це, певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я, день і ніч торкала руками підніжки.. та клацала лядою об начиння (Н.-Лев., IV, 1956, 266); Вона копошиться руками в начинні, зв’язуючи обірвані нитки (Цюпа, Три явори, 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.

Начиння, ня, с.

1) Сосудъ, посуда. І не зглянулась: мила по обіді начиння, коли цеє трапилось.

2) Инструментъ, орудіе.

3) Часть ткацкаго станка. (См. Верстат). Состоитъ изъ двухъ длинныхъ и узкихъ деревянныхъ пластинокъ, расположенныхъ параллельно одна надъ другой и называемыхъ шо́хти (а) (галицкое: шо́фти, ціпки); шо́хти соединены нитянымъ рукаво́м (б). Въ константиноградскомъ уѣздѣ нити рукава называются ничениці, каждая ни́чениця состоитъ изъ двухъ равныхъ частей, заходящихъ одна въ другую какъ кольца; рукавъ дѣлится на части, называемыя ґанками (в), а въ каждомъ ґанку по 15 ни́чениць. (Въ Галиціи рукав называется ни́чениця, ни́чельниця; нити его состоять каждая изъ трехъ частей, заходящихъ одна въ другую какъ кольца: верхняя коник, нижняя кобилка и средняя (малая) очко). Сквозь ни́чениці проходятъ нити основи. начиння подвѣшено къ одной изъ же́рток (г): на же́ртці на веревочкахъ, два блока — жабки (д) (гал. карпульці, скраклі), черезъ коліщата которыхъ ходять мотузи (е), а на нихъ уже висить начиння. Въ константиноградскомъ у. отъ нижней шохти идутъ два мо́тузи (ж), къ которымъ привязана цилиндрическая деревянная палка — байцарка (з) (иначе барцьо́шка), отъ средины которой идетъ внизъ мотуз (и) до підніжка (і). начи́ннів въ станкѣ должно быть не менѣе четырехъ (гал.: чотирі стіни). Конст. у. Полт. г. Б. Гринч. — МУЕ. III. 18. — Шух. І. 255, 256. — Особое начиння имѣется и въ кросонках — небольшомъ станкѣ для тканья ситъ. Вас. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 533.

начи́ння —

1) знаряддя праці (звичайно ручне). Коробка з начин­ням (інструментом); Рибальське начиння;

2) господарські речі, зокре­ма посуд. Жінки начиння миють, бряжчать миски та кухлі (Леся Українка);

3) частина ткацького верстата у вигляді нитяних рука­вів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні пластинки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 387.