НАСІННЯ

НАСІ́ННЯ, я, с.

1. Зачаток рослини, який складається із зародка та оболонки. Більшість лісових дерев і кущів розмножується насінням (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 187); Розмножується кизил насінням, щепами і відсадками (Колг. Укр., 7, 1960, 31).

2. збірн. Зерна, дрібні плоди рослин, признач. для посіву, посадки і т. ін. — Насіння на посів, спасибі, дав тесть (Н.-Лев., III, 1956, 105); Все легшає в Яреська при боці сівацький мішок, все меншає в ньому зерна, все більше насіння в родючій материній землі (Гончар, II, 1959, 221); *Образно. [Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння… (Мирний, V, 1955, 157); * У порівн. Які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І, 1955, 255).

∆ Абсолю́тна вага́ насі́ння див. абсолю́тний.

◊ Лиша́ти (лиши́ти, зберіга́ти, зберегти́, зоставля́ти, зоста́вити і т. ін.) на насі́ння — не знищувати; кидати на розплід. — Пан втік, а панича Льольо на насіння лишили (Коцюб., II, 1955, 85); — Отого сурмача [півня] збережи на насіння. Він, видно, породистий (Логв., Літа.., 1960, 145); Не лиши́ти (не зоста́вити) [і] на насі́ння — знищити повністю. Хома мав завжди готову одповідь: — Як що робити? Бити [панів]. Не лишити і на насіння (Коцюб., II, 1955, 67); — Що ж, ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько, який тут виявився єдиним із командирів. — По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння! (Гончар, II, 1959, 251).

3. збірн. Зерна соняшника, гарбуза, вживані як ласощі. Микита сидить за столом і луза насіння (Кроп., І, 1958, 71); Паранька дістає насіння, починає байдуже й самовпевнено лузати (Мик., І, 1957, 40).

4. перен. Зародок, джерело чого-небудь. Дочку сиротою тяжко покидати. Хто її від лиха Бідну оборонить. Доброго насіння В серденько заронить? (Граб., І, 1959, 211).

5. розм. Те саме, що наща́дки. — Це хтось двигонув собі [хату], так двигонув! Ніяк не вгадає Давид — хто ж саме. Хто-небудь із куркулів, — так не рішився б же в генеральшинім саду, хоч і нема її, хоч і насіння не зосталося (Головко, II, 1957, 19); // перев. у спол. з прикм. Уживається як лайливе слово. Показав [Владко] їй язик. — О, бачите, злодійське насіння! — заверещала Войцехова (Фр., VI, 1951, 153); — Рейтари, бачив, поскакали в долину, — Ти диви, чортове насіння, а я собі думав, під Говтвою їх вирубав до ноги! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 188.

Насі́ння, ня, с.

1) Сѣмя, сѣмена. Що ж бо то за зілля — чорнеє да насіння? Мет. 230. От добула собі насіння з круглих буряків.

2) Сѣмячки (подсолнечника и пр.) Дівчата лузали насіння. 3) Сѣмя, потомство; отродье. Промовив Авраамові і насінню його. Єв. Л. І. 55. Пускали колоддя, каміння і враже так товкли насіння, що у рутульців хляв і дух. Котл. Ен. V. 64. Ум. Насіннячко. Сим. 225.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 519.