МОЛИТВА

МОЛИ́ТВА, и, ж.

1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (Коцюб., II, 1955, 175); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (Тулуб, В степу.., 1964, 130).

◊ Твої́ми (ва́шими) моли́твами, жарт. — відповідь на запитання про здоров’я, успіхи. [Ковшик:] Як твоє здоров’я? [Романюк:] Твоїми молитвами живу (Корн., II, 1955, 269).

2. Установлений текст, який промовляється, виголошується віруючими при зверненні до бога, до святих. Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно (Вовчок, VI, 1956, 242); Упавши навколішки, чернець пошепки проказував молитви (Донч., II, 1956, 26); * У порівн. Дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього: тихо, як сівач, переходить з одного урочища на друге, урочисто, наче молитву, шепочучи свої аршини (Стельмах, І, 1962, 376).

◊ Моли́тву чита́ти — дорікати. [Храпко:] А то все що на шармака воно [добро] доводиться [дістається], нетруджена копійка до рук доходить! [Галя:] Та буде вже, папо, цю молитву читати (Мирний, V, 1955, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 783.

Моли́тва, ви, ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. Кв. І. 5. Вичитати молитву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Левиц. І. Ум. Моли́твочка. МВ. (КС. 1902. X. 156). Молитовка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 440.

моли́тва (пестливі — моли́товка, моли́твочка) —установлений текст, що промовляється, виголошується вірниками при зверненні до Бога, до святих; тому це Божа мова (див. мо́ва 4), Боже слово; з давніх-давен оживлення й одухотворення при­роди наші предки поєднували з думкою про те, що природні сти­хії — людиноподібні й мають бо­жественну душу, тому вважали, що налагодження добрих стосунків з ними можливе через молитви, за­мовляння, заклинання, жертво­приношення; сувора кара чекала того, хто не благословляється вранці та ввечері перед молитвою; проказували молитву також перед прийняттям їжі; особливу силу має материнська молитва, тому ка­жуть: «Материнська молитва з дна моря вирятує»; для жінок у 40-й день після пологів призначено спеціальні очисні молитви до Бо­га, щоб він знову прийняв їх до храму, зробив їх гідними причастя, а народження дитини прийняв, освятив і благословив; віра в силу молитви вилилася у вислів: «Мо­литва ломить замка». Се то отцева молитва й материна нас, видимо, карає (дума); Молитва відмовляє, про шахрайство гадає (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 374.