МОЗОЛЯ

МОЗО́ЛЯ, і, ж. і МОЗО́ЛЬ, я, ч.

1. Розрощення у тварин і людини рогового шару шкіри (перев. на руках і ногах) у місцях, що зазнають тривалого тиснення або тертя. Почнуть кущі бур’яном заростати — знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (Коцюб., І, 1955, 191); Прикладом найпростішого.. ураження шкіри, викликаного тертям, є водяна мозоля (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 24); — Стрижу, стрижу [овець] і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (Тулуб, В степу.., 1964, 145); * У порівн. Прив’язані [байгородці] на все життя до нього [свого міста], вони знають його, як свої мозолі (Ю. Янов., І, 1958, 174).

2. перен. Важка праця. Селянськими мозолями пани живуть (Укр.. присл.., 1955, 5).

3. Кістковий наріст на тому місці, де кістка зрослася після перелому або іншого ушкодження. Кістки новонародженого зростаються дуже швидко, утворюючи звичайно велику мозолю (Хвор. дит. віку, 1955, 13).

Натира́ти (нате́рти) мозо́лі (мозоля́) див. натира́ти.

◊ Наступи́ти на мозо́лю (мозо́ль) див. наступа́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 780.

Мозо́ля, лі, ж. Мозоль. Три ниточки тоненьких напряла, три мозолі на долоні намуляла. Чуб. V. 669.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 439.