МОДА

МО́ДА, и, ж.

1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. [Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (Н.-Лев., II, 1956, 519); Немало молодих вважають словесну "закучерявленість" мало не виявом сучасного стилю: і прагнуть потрафити мові (Літ. Укр., 7.IX 1971, 3); * У порівн. [Крицькйй:] Переконання міняються, як дамські моди… (Л. Укр., II, 1951, 18).

За оста́нньою мо́дою — модно. [Баклажаненко:] Я забрав у Івана цей костюм і одягся за останньою модою (Мик., І, 1957, 465); Нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухівською модою, туго обтягала її повні груди (Головко, II, 1957, 107); Піти́ в мо́ду — стати модним. Пішли в моду берети; Пішла́ мо́да на що — стало модним що-небудь. У ті полотняні часи в нашому селі пішла мода на галіфе (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 154); Пройшла́ мо́да на що — що-небудь перестало бути модним. Пройшла мода на макінтоші.

2. перен. Загальне визнання, популярність у певний час.

◊ Була́ (пішла́) мо́да, з інфін. — було або стало модним робити щось. Була тут [у селі] у жіноцтва своя давня мода вишивати рукава сорочок пишними червоними квітами (Довж., І, 1958, 18); Вихо́дити (ви́йти) з мо́ди див. вихо́дити; Іти́ за мо́дою — дотримуватися чого-небудь популярного у певний час; Піти́ в мо́ду — стати предметом загальної уваги, захоплення і т. ін. Мотив другої пісні.. зовсім подібний.. до солдатських пісень, які пішли в моду скрізь по селах після турецької війни (Л. Укр..V, 1956, 72); Пішла́ мо́да на кого — що; Пішо́в у мо́ду хто, що — став хтось (стало щось) предметом загальної уваги, захоплення і т. ін. — Пішла оце в вас ніби пошесна мода на мужиків, а панам ніби на світі й місця вже нема! (Н.-Лев., І, 1956, ІЗЗ}; Сьогодні пішли в моду "громадські діячки" (Вільде, Сестри.., 1958, 459); А треба ж щось знати з неї [книги], хоча б тому, що на це зараз всюди пішла мода (Стельмах, І, 1962, 492); Пройшла́ мо́да на кого — що — перестав хтось (перестало щось) бути предметом загальної уваги, захоплення і т. ін. У нас пройшла мода на цитатників (Чаб., Стоїть явір.., 1959,173); У мо́ді що — що-небудь має загальне визнання, популярність. Усе ганчарівські дівчата не виходять з слави.. Ганчарівка через своїх дівчат у великій моді (Кв.-Осн., II, 1956, 310); Видно, справді, у вас в Галичині "жіноче питання" дуже в моді тепер (Л. Укр., V, 1956, 126); У нас тепер в моді "Пісня капітанів" (Ю. Янов., II, 1958, 63).

3. перев. мн. Зразки предметів одягу, взуття, що відповідають таким смакам. Журнал мод.

4. перен., розм. Манера поведінки; звичка. У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати (Сл. Гр.); Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній (зроду Не було такої моди) В стійло лагідно пішли (Вирган, В розп. літа, 1959, 25).

Бра́ти (взя́ти, вига́дувати, ви́гадати, заво́дити, заве́сти і т. ін.) мо́ду — засвоювати певну манеру поведінки, звичку. — Дивись, яку моду вигадав [Чіпка]… мов з’їсти хоче… (Мирний, І, 1949, 165); Узяв [Романіка] собі моду кататися на кранах і вже один раз мало не наробив лиха (Собко, Біле полум’я, 1952, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 775.

Мо́да, ди, ж. Мода; обычай. Що за мода, що за мода — всі шапки рогачки. Н. п. Чорт плаче, що моди не настаче. Чуб. І. 267. Купіть мені, бабусічко, по новій моді убрань хороших. МВ. (О 1862. ІІІ. 37). У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати. Харьк. г. Брати на моду. Брать за образецъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 438.