МАТОЧКА

МА́ТОЧКА, и, ж.

1. Центральна частина квітки покритонасінних рослин, що є жіночим органом їх розмноження. Квітки у льону-довгунця правильні, дрібні.. Маточка складається з п’ятигніздової зав’язі й п’ятьох стовпчиків з приймочками (Техн. культ., 1956, 11); Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 41).

2. діал. Пестл. до ма́тка¹2. Та немає тих крамарок, що продають ріднесеньких маточок (Сл. Гр.).

3. діал. Хрещена мати. Казка починається за одного бідного чоловіка, котрий мав дуже багато дітей. Ціле село було у нього батечками і маточками (Калин, Закарп. казки, 1955, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 652.

Ма́точка, ки, ж.

1) Ум. отъ мати. Та немає тих крамарок, що продають ріднесеньких маточок. Мил. 265.

2) Крестная мать. Угор.

3) Пестикъ (у цвѣтка).

4) Ум. отъ матка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 411.