ЛИХИЙ

ЛИХИ́Й¹, а́, е́.

1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. — Лихі, мабуть, люди ці Книші? — каже Кармель (Вовчок, І, 1955, 350); Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Григ., Вибр., 1959, 110); * Образно. Мовчки ждуть козаки… Від лихої руки Не минути цю ніч їм напасті (Манж., Тв., 1955, 81); // у знач. ім. лихи́й, хо́го, ч. Чорт; нечиста сила. Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — Ізслизла, мов лихий злигав (Котл., І, 1952, 158).

◊ Лихи́й несе́ (прині́с) кого — те саме, що Лиха́ годи́на несе́ (принесла́). Аж ось лихий царя несе З законами (Шевч., II, 1953, 351); [Марися:] Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, лихий приніс письмоводителя, з ним порались до півночі… (К.-Карий, І, 1960, 343).

2. Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий¹ 1). — Облиймо бісову бабу холодною водою, ..може, не буде така палка та лиха (Н.-Лев., II, 1956, 13); — Кажуть, мулла Смаїл лихий на сина, що не хоче сватати Шерфе (Коцюб., II, 1955, 126); І мати вже не пізнавала свого Дмитра — таким він став лихим і впертим (Стельмах, II, 1962, 377); Вона не пішла на квартиру до племінника, бо була лиха на Софію (Дім., Ідол, 1961, 207); // Дуже злий, лютий (про тварин). Згадав він про лихих собак, що проводили його нині вулицею, і зупинився, вагаючись (Коцюб., І,1955, 240); // Який виражає недобрі наміри. Хуса — чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Л. Укр., III, 1952, 145); Лихі усмішки ледь-ледь пробились на хліборобських обличчях (Стельмах, Хліб.., 1959, 26).

3. Сповнений лиха, страждання. Ти покинув на родині Мене сиротою; Я.. зріднилась З долею лихою! (Бор., Тв., 1957, 56); Зашуміли гори, забриніли води, Зазнала Лисичка лихої пригоди (Фр., XIII, 1954, 259); // Який несе з собою лихо, страждання. [Марина:] Я певна, що Герцик прибув до нас з лихим заміром… (Кроп., V, 1959, 552); // Недобрий у певному відношенні; поганий. Вона перелякалася так сильно його слів, неначе схоплена на лихім учинку (Коб., III, 1956, 240); Початкуючі диригенти справляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно позбутися лихих навичок (Осн.. диригув., 1960, 191); Іван нагадує собі ту хвилю, коли він привіз раз додому лихі оцінки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 106); // Недоброякісний, недостатній і т. ін. Не до стида, як сорочка лиха (Номис, 1864, № 13588); — От умре [Іван]… бідний мій світку!.. Недоїдає… це від лихого харчу… (Март., Тв., 1954, 39); // Пройнятий чимось недобрим (про слово, вислів і т. ін.). — Так, що ж ти проти лихого слова зробиш? (Кв.-Осн., II, 1956, 397); // Дуже тяжкий. Є такі люди, що невиносливі їм лихії муки, справжнє горе (Вовчок, І, 1955, 163); Якось (в бою не без напасті) мені в атаці довелось в лиху біду попасти (Гонч., Вибр., 1959, 147); // у знач. ім. лихе́, хо́го, с. Що-небудь погане, недобре. Не зробив я, і не думав я, отамане, батьку мій, кому-небудь лихого, а терплю горе і бог знав за що (Шевч., VI, 1957, 83); Гості, ніби спіймані на лихому, замовкли і ніяково відвели очі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 45).

◊ Лиха́ (важка́, тяжка́) годи́на: а) тяжкий час; горе, нещастя. В грудях билось єдине жадання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (Граб., І, 1959, 264); Оце було коли не з добра, а з лихої години заведеш пісню, то зараз і репетує: — Не квили! (Барв., Опов.., 1902, 4); б) Уживається як лайливий вислів. — А бери її лиха година! Сидить, як ідол, ..у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 51); 9¹/2 год. ранку. — І яка лиха година там стукає? (Вишня, І, 1956, 224); Лиха́ годи́на несе́ (принесла́) кого — про прихід кого-небудь небажаного. Думки мої вриваються, я весь насторожуюсь.. Не інакше, як офіцера несе сюди лиха година (Кол., На фронті.., 1959, 126); Лиха́ личи́на — уживається як лайливий вислів. Наче на лиху личину принесло (Номис, 1864, № 5109); [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Мам., Тв., 1962, 482); Лихе́ о́ко див. о́ко¹

ЛИХИЙ, а, е. Нестримно, нерозсудливо сміливий. Я буду співать про козаків лихих, Що тільки у січах зазнали утіх (Чумак, Черв. заспів, , ); // Баский (про коней). Він [вітер] мчить на лихих сивогривих конях, виє і стогне (Донч., VI, , ); // у знач. ім. лихий, хого, ч. Баский кінь. — То це до тебе коляса! — каже один Антосьові. — Може, до тебе, то так; а до мене приїде четверня лихих (Свидн., Люборацькі, , ).

◊ Лихий на їжу — дуже охочий до їжі. — Лихий на їжу [Антон]. Коли б до роботи такий прудкий (Коп., Навколо полум’я, , ).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 496.

Лихи́й, а́, е́

1) Злой. Помер наш пан, почав молодий господарувати. І старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! МВ. І. 114. Лихий доброго попсує. Ном. № 5983. Нещаслива година, як лиха родина. Ном. № 9335. Лиха доля і під землею надибає. Ном. № 1728. Бути лихої во́лі, лихим духом дихати (на ко́го). Быть злымъ (на кого). І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Св. Л. 287. На дитину лихим духом дише. Грин. III. 304. Буде лихий світ (кому́). Будетъ бѣда. Не сміла сказати… бо буде їй лихий світ. Св. Л. 184.

2) Дурной, худой. Не можеш збути, як лихого шеляга. Ном. № 2867. По ярмарку лихий торг. Посл. Бути лихим на що. Быть плохимъ въ чемъ-либо. Лихий на шерсть. Вас. 209. Лихий на о́чі. Съ дурнымъ глазомъ. Мнж. 155.

3) Ветхій. Лихий сірячок.

4) Чортъ. Нехай його лихий візьме. Шевч. 79. Лихий їх зна, що там робили. Котл. Ен. Иногда: лихи́й-необачний. От, нахилився, а він, лихий-необачний (то б то чорт), взяв мене за бороду та й не пуска. Рудч. Ск. I. 117. К лихій матері! Къ чорту!

5) Лихе́. Зло. Що годиться по суботах: добре робити, чи лихе робити? Єв. Л. VI. 9. Романе! лихим живеши, литвином ореши. Ном. № 662.

6) Лиха година. Несчастіе, бѣда, дурныя обстоятельства, бѣдствованіе. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Ном. № 2310. Щоб тебе не минула лиха година! (Проклятіе). Ном. № 3746. Буде тепер мені лиха година від моєї пані. Г. Барв. 314.

7) Лиха напасть. Внезапное несчастье; болѣзнь. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. 152.

8) Лихі о́чі. Дурной глазъ, который, согласно народному повѣрью, есть у нѣкоторыхъ людей, могущихъ однимъ взглядомъ причинить какое-нибудь несчастіе, болѣзнь й даже смерть. Цур та пек, лихим очам! Ном. № 8359.

9) Лихий час. а) Неблагопріятное, несчастное время. б) Плохое расположеніе духа. В добрий час поговорити, а в лихий помовчати. Ном. № 8362. Ум. Лихе́нький, лихесенький. Єсть у мене коник вороненький, — перескоче ті чари лихенькі. Чуб. V. 1197. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. Ой хоть він (чоловік) був лихесенький, та на ввесь світ славнесенький. Гол. І. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 363.

лихи́й —

1) синонімічна назва до табуйованого в народі наймення чорт, пop.: «Лихий попутав» (див. також однойменний твір Панаса Мирного); у сполученні: лихи́й несе́ — іде хтось небажаний; у Т. Шевченка: «Аж ось лихий царя несе 3 законами». Сівілла грошики в калитку, Піднявши пелену і свит­ку, — Ізслизла, мов лихий злигав (І. Котляревський);

2) див. Ли́хо.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 335-336.