КОВАЛИК
Значення ковалик це
КОВА́ЛИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до кова́ль. [Відьма:] Скував ковалик голосочок. Ну, нестемітно ж як дзвіночок!.. (Кроп., IV, 1959, 119); Змія бачить, що нічого не вдіє, та пішла до коваля: — Ковалю-ковалику, скуй голосок, такий, як у матінки (Тич., І, 1957, 152).
2. Жук, який, перевертаючись, зі. спинки на черевце, видає характерний тріскотливий звук. Ковалики мають подовжене тіло, малу голову (Шкідн.. рослин, 1949, 39); Мов маленькі, випадкові кулі, дзенькають над хлібами мідно-зеленаві ковалики (Збан., Єдина, 4959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 201.
Ковалик, ка, м. Ум. отъ коваль.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 260.
ковалик Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| kovalyk | кузнечик |
ковалик Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kovalyk | kovalyk | kovalyk |
ковалик Рід - іменник, чоловічий рід, істота
ковалик Словоформи слова
| Називний | ковалик | ковалики |
| Родовий | ковалика | коваликів |
| Давальний | коваликові, ковалику | коваликам |
| Знахідний | ковалика | коваликів |
| Орудний | коваликом | коваликами |
| Місцевий | на/у ковалику, коваликові | на/у коваликах |
| Кличний | ковалику | ковалики |
ковалик Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |