ЗМІЙ

ЗМІЙ, я, ч.

1. рідко. Те саме, що змія́ 1. Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (Фр., VII, 1952, 328); По тихому морю два змії пливуть велетенські.. І, вигинаючись пружно, до берега поряд простують (Зеров, Вибр., 1966, 243); Взимку їхній палац з білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (Стельмах, І, 1962, 12); * У порівн. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (Мирний, IV, 1955, 310); Аркан, як змій, з руки стрибнув (Бажан, Роки, 1957, 235).

2. Казкова істота з крилами і зміїним тулубом, наділена незвичайною силою; дракон. В скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом.., а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряка… (Гр., II, 1963, 332); Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався: Кігті гаком, із-під вій, Очі полум’ям горіли (Щог., Поезії, 1958, 248); * У порівн. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, звилась, як гадина, і оперезала півнеба (Н.-Лев., II, 1956, 389); Високий ватаг.. обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (Коцюб., II, 1955, 320).

3. заст. Біблійний образ диявола, що спокусив людину в раю. [Василь:] То не він [чоловік] же вигадував той гріх. Його хтось другий, кажуть, підвів. [Маруся:] Дух злий, увійшовши у змія, спокусив [чоловіка] (Мирний, V, 1955, 106); — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя [спокусника] (Кол., Терен.., 1959, 229).

4. перен. Про підступну, хитру людину. — Еней злий змій,— не чоловік! (Котл., І, 1952, 84); Не спокушайте мене. Ви змій! Ви розбещуєте народ! (Довж., І, 1958, 415); // Про злого, сильного і підступного ворога. Наростає лють… Це гармати б’ють, подихає змій, і встає в огні Харків вдалині, рідний Харків мій (Сос., II, 1958, 273); Ми за нашу Вкраїну Вбили змія з Берліна, Замели пожарину з двора (Мал., Любов, 1946, 72); // Уживається як лайливе слово.— Біла пташка Хмарою спустилась Над царем тим мусянджовим І заголосила: «І ми сковані з тобою, Людоїде, змію! На страшному на судищі Ми бога закриєм Од очей твоїх неситих» (Шевч., І, 1963, 249); Обняв Гавран дівчиноньку: — А, добув таки я любу! — Помиливсь, турецький змію (Граб., І, 1959, 268).

5. Дитяча іграшка: легкий каркас, обтягнутий папером або тканиною, з довгою ниткою для запускання в повітря.— Ой, вітряно нині,— малеча радіє,— запустим до хмар паперового змія! (Забіла, Одна сім’я, 1950, 63); Одне з улюблених занять учнів — це пускання повітряних зміїв. Для виготовлення змія треба мати папір і соснові дранки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 187).

◊ Зеле́ний змій — горілка. [Соняшник:] А я, гадаєте, з порожніми руками? (Виймає пляшку). [Паливода:] Щодо мене, я утримуюсь. Зелений змій — ворог соціалістичної моралі (Дмит., Дівоча доля, 1960, 89); Напи́тися (попи́тися і т. ін.) до зеле́ного (блаки́тного) змі́я — до нестями сп’яніти. Раз попилися опришки до блакитного змія (Хотк., II, 1966, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 620.

Змій, змія, м. Змѣй, драконъ. Змій робиться з простої гадини, тілько їй треба так де-небудь пробути, шоб вона сім год не чула ні дзвона, ні чоловічого голосу. Тоді у неї почнуть рости крила…. і летить. Мнж. 9. І був коло Києва змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Ум. Змійок. Рудч. Ск. II. 187.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 166.

змій (зменшене — змійо́к; ж. змії́ха)— казкова істота з крилами і тулубом плазуна, наділена незви­чайною силою; дракон; за по­вір’ям, може сильно шкодити лю­дині; у народних оповіданнях ви­ступає як зла сила (наприклад ви­хор), демон; коли летить, залишає по собі вогненний слід (в основі може лежати непоясненне в дав­нину явище метеоритів); можливо, звідси вірування, що змій може нападати на сонце чи місяць і ви­кликати їхнє затемнення; пожирає людей (одного з таких багатоголо­вих зміїв убив святий Юрій; див. ще Гео́ргія Побідоно́сця день 1); як перелесник, змій-спокусник всту­пає у співжиття з деякими жінками: якщо жінка худа, аж світиться, це певна ознака, що до неї ночами літає змій; у Б. Грінченка «Під ти­хими вербами»: «А ще нечистий літає змієм-перелесником. Як по­бачиш на дорозі стрічку або по­ясок, — ніколи не бери. Одна жін­ка знайшла та й заховала в скри­ню. А то був змій-перелесник. З того часу став літати до неї і жити, як чоловік із жінкою, а вона зсох­ла, змарніла і вмерла»; відомою та­кож є символіка вогне́нного змі́я (спокусника), що літає до жінок; є одним із відгалужень купальського міфу; як представник нечистих сил може перевтілюватися: уда­рившись об землю, прибирає ви­гляду молодого привабливого па­рубка; заманюючи дівчат, підкидає на дорогу шовкову хустку, пер­стень чи запаску — котра підніме, до тієї він ходить ночами у вигляді парубка і висмоктує кров; змій та­кож полює за людськими душами; міфологічне уявлення про змія, у яке вірили трипільці: існувало два змії — добрий Індра і злий Вану; рік починався з того, що Індра пе­ремагав злого Вану, який тримав яйце (ядро) в покорі і розливав йо­го на 4 частини — 4 річних цикли (зима, весна, літо, осінь); див. ще гадю́ка, переле́сник. Глянув [Гриць] вниз, та ізлякався. Перед ним стра­шенний змій По дорозі простягався: Кігті гаком, із-під вій Очі полум’ям горіли (Я. Щоголев); Па тім ос­трові в горі повикопувані глибокі і великі печери, в котрих, розказують люди, колись, ще за Володимира свя­того, ховався змій; з того часу і острів той прозивається Зміїним (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 248-249.