ЗАКАЗАНИЙ

ЗАКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заказа́ти. Оці віденські меблі, образи, статуетки, так гостро заказані кораном, книжки і альбоми — все це недавно ще викликало у них [у чоловіка й жінки] незгоду (Коцюб., II, 1955, 135); Ні, вже йому туди, де Катрине весілля справлятиметься, заказана дорога (Кучер, Прощай.., 1957, 172); // зака́зано, безос. присудк. сл.[Марта:] Минулися мої гуляння; зав’язано мені світ китайкою, заказано мені гуляннячко дротяною нагайкою… (Вас., III, 1960, 105); А може, хвора ти, 1 на балкон заказано виходить (Рильський, І, 1956, 302); [Горнов:] А йдіть сюди на хвилину, Соломіє! [Соломія:] Не хочу, бо ви зараз почнете розпитувати, а мені заказано мовчати (Кроп., І, 1958, 422).

◊ Зака́заний о́воч див. о́воч.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 137.

Зака́заний, а, е. Запрещенный, заповѣдный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 45.