ЖИТТЯ

ЖИТТЯ́, я́, с.

1. Існування всього живого; протилежне смерть. Ніякий звук життя не долітає В його в’язницю (Фр., XIII, 1954, 211); Я тут пізнав і полюбив природу, життя і сонце ніжно полюбив (Гонч., Вибр., 1959, 75).

2. Стан живого організму в стадії розвитку, зросту. Ростом вона була невеличка, безздоровна; життя ледве-ледве тліло в її жилах (Мирний, І, 1954, 46); Він подав ознаки життя тільки вже тоді, коли.. жіночий крик затих (Збан., Єдина, 1959, 92).

3. Період існування кого-небудь; вік. [Любов:] Остерігали! Я за все своє життя ні від кого не чула поважної, щирої, дружньої остороги (Л. Укр., II, 1951, 75); Де вже було податися туди [в ліс] бідняцьким пастушкам, батьки яких вперше за довге життя при допомозі ревкому придбали корівок (Цюпа, Три явори, 1958, 4); // Все пережите, зроблене людиною за час її існування; біографія. Хотів [Потап] розказати ціле життя, всі свої кривди, отут, серед тиші, де дерева стояли, як свічки у церкві (Коцюб., II, 1955, 279); Життя [О. С.] Попова — зразок самовідданого служіння своєму народові, передовій науці (Наука.., 3, 1959, 16); * Образно. В житті кожного судна найвідповідальнішим моментом є спуск його на воду (Наука.., 8, 1959, 18).

4. Спосіб існування кого-небудь. — Опізнився, небораче, — Одказав земляк йому [Конику], — Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Гл., Вибр., 1957, 120); Я пізнав життя осідле І всі радощі його І бажав би в нім скінчити Решту днів життя свого (Фр., XIII, 1954, 359).

5. Жива істота. Біля боку лежить її втіха й надія, спочиває її крихітка серця, що вона з таким болем одірвала від свого й пустила на світ окремим життям (Мирний, IV, 1955, 293); Коли б люди і перестали вживати м’ясо, не обминули б прокляття долі: нищить інше життя для свого існування (Коцюб., II, 1955, 362).

6. перен. Про щось дороге, необхідне, важливе. [Маруся:] Прощай, моя ти втіхонько єдина, Моє життя, мій раю дорогий (Сам., II, 1958, 15).

7. Прояв фізичних і духовних сил живих істот. Трудно пізнати в ньому того повного енергії, сили та життя Замфіра, яким він був ще недавно (Коцюб., І, 1955, 229); Ох, як весело було торік у сю пору! він був повний життя, повний надій; — а тепер.,. Тепер він сидить без сили, слабий,,, (Л. Укр., III, 1952, 472).

8. Пожвавлення, рух, посилення діяльності живих істот. Життя клекотіло внизу, в глибокій долині, а тут стояла тиша (Коцюб., II,1955, І23); Щиро супроводжувала [Людмила] Захара.. в цьому, сповненому вируючого життя, незабутньому місті (Ле, Право.., 1957, 40).

9. Сукупність явищ, що характеризують існування, визначають розвиток ного-небудь. Яка-небудь шина.. або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб., II, 1955, 7); Творчість безмежна і різноманітна, як різноманітне й безмежне в своєму переможному розвитку життя нашого великого соціалістичного суспільства (Довж., І, 1958, 20).

10. Те, що реально існує; дійсність. Артистично змальована вдача тітки Наталчиної..; ся постать узята цілком з життя і робить враження портрета (Л. Укр., V, 1956, 43); Українські вчені.. тісно пов’язують свої дослідження з практикою, з життям (Наука.., 12, 1957, 7).

◊ Віддава́ти (відда́ти) життя́ див, віддава́ти; Вкоро́чувати (вкороти́ти) життя́ собі́ — необережними, необдуманими діями, вчинками призводити до передчасної загибелі, смерті. Одразу ж перейшов [Сидорчук] на благальний шепіт: — Ходімо, Андрюшо… Батька загубиш і собі життя вкоротиш (Ю. Ведзик, Полки.., 1959, 30); Дарува́ти життя́: а) залишити живим засудженого до страти; помилувати; б) не вбити, відпустити на волю (про тварин і т. ін.). Він тому ведмедю Дарував життя! (Л. Укр., IV, 1954, 138); Життя́ бере́ (взяло́) своє́ — перемагає те, що випливає з законів життя. Незважаючи на вороже ставлення церковників до повітряних і особливо космічних польотів, життя взяло своє (Наука.., 6, 1959, 39); життя́ нема́ (нема́є) кому: а) (від кого-чого) кому-небудь доводиться зазнавати великих неприємностей від кого-, чого-небудь. — Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої: Од вас мені життя немає… (Гл., Вибр., 1957, 71); б) (без кого) кому-небудь важко, неможливо жити без когось. — Ти знаєш, Насте, що мені нема життя без тебе… Без тебе я нуджу світом, без тебе я нещасний, — промовив сумно Гнат (Коцюб., І, 1955, 49); Життя́ поверну́лося го́стрим бо́ком до кого — у чиєму-небудь житті настав період труднощів, невдач. [Матушка гуменя:] Ти ще молода така, до тебе життя повернулося своїм гострим бо-кому непривітною стороною, то ти думаєш і все так буде. Пройде рік-другий, болячі виразки підгояться, серце захоче знову жити (Мирний, V, 1955, 71); Зав’я́зувати (зав’яза́ти) життя́ див. зав’я́зувати; За перетво́рення в життя́ — за здійснення; Запрова́джувати (запрова́дити) в життя́ див. запрова́джувати; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) життя́ див. зв’я́зувати; Зна́ти ціну́ життю́ — пізнавши життя (з його труднощами та навіть загрозою смерті), ставати обережнішим у своїх діях. Максим тепер уже знав ціну життю — не кидався так, як замолоду, у саме, мовляв, пекло (Мирний, II, 1954, 135); Іти́ в но́гу з життя́м — не відставати від загального темпу життя, жити інтересами сьогоднішнього дня. Марксистсько-ленінська теорія завжди йде в ногу з життям;. Люби́ти над життя́ — любити дуже сильно, більш за все. Клянемося Вам бути гідними Миколи Красношапки, любити і захищати свій народ, як наш бойовий товариш, який над життя любив свою Вітчизну (Вишня, І, 1956, 310); Не життя́ — не можна спокійно жити. Вона думала, що тепер їй і в місті не життя. Яке їй життя, коли її на увесь світ обезславили? (Мирний, IV, 1955, 61); Не на життя́, а на смерть — що-небудь має дуже рішучий, різкий характер. [Коваль:] Я певен, що куркульський агітпроп уже десь працює. Боротьба, хлопці, не на життя, а на смерть (Мик., І, 1957, 52); Обірва́ти життя́ — умертвити, убити. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз — 22 червня 1941 р. — обірвала життя письменника-патріота [С. Тудора] (Іст. укр. літ., II, 1956, 581); Поверта́ти (поверну́ти) все життя́ кого — вносити великі, докорінні зміни у життя кого-небудь. — Не знаю, що могло б із мене вийти, Злодюжка, безпритульний чи ракло, Коли б не випадок один, не зустріч, Що повернула все моє життя На зовсім інший шлях (Перв., II, 1958, 105); Позба́вити життя́ — умертвити, убити. Що він зробив? .. За що позбавив життя., молоду людину? (Фр., I, 1955, 315); Покла́сти (зложи́ти) життя́ — загинути, борючись за що-небудь, захищаючи щось. [Ряженко:] За наше всенародне життя вони своє життя поклали (Мик., І, 1957, 334); Прохо́дити (пройти́) шко́лу життя́ — здобувати життєвий досвід. За сорок років існування комсомолу України велику школу життя пройшли мільйони юнаків і дівчат (Наука.., 6, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 535.

Життя́, тя́, с. Жизнь, житье. Чи годиться в суботу життє спасати, чи погубляти. Єв. Мр. ІІІ. 4. Звання козаче, а життя собаче. Ном. № 790. Яке життя, така й смерть. Ном. № 7101. За життя́ = за живота. У Люборацьких він таки не раз був, — ще за життя покійного о. Гервасія. Св. Л. 117. Ум. Життє́чко. Болить серце в животочку на чужому життєчку. Чуб. V. 463.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 486.

життя́ —

1) існування всього жи­вого; протилежне смерть; також період і спосіб існування кого-не-будь; вік; народ пов’язує життя з вічною течією («Життя минає, яквода в річці»), хоч розуміє, що для окремої особи воно миттєвість («Життя людське, як булька на во­ді»), тому закликає його цінувати («Починай життя, поки моло­дий»), застерігає від легковажного до нього ставлення («Життя про­жити — не поле перейти»), спону­кає проникнути в його філософію («Де є життя, там є й надія»); на­родна філософія життя, зрештою, зводиться до того, що прожив кра­ще не той, хто жив довше, а той, хто жив якісно відпущений Божим замислом час. Ніякий звук жит­тя не долітає В його в’язницю (І. Франко); Звання козаче, а жит­тя собаче (М. Номис); Життя лю­бить того, хто з ним бореться, а нищить того, хто йому піддається (приказка); Яке життя, така й смерть (М. Номис,); Опізнився, не­бораче, — Одказав земляк йому [Конику]. — Хто кохав життя ле­даче, Непереливки тому (Л. Глібов); Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт (приповідка); у спо­лученні: життя́-буття́ — в ужит­ковому мовленні — спосіб існу­вання кого-небудь;

2) потойбі́чне життя́ див. потойбі́чний світ.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 221-222.