ЗА

ЗА¹, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. за виражають:

Просторові відношення

1. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.: а) за межі яких спрямовані дія, рух (знах. в.). — Горе моє! Горе! — Та й пішов [козак], торбину взявши, За синєє море! Шукать долі (Шевч., II, 1963, 127); Дівчата десь далеко співали веснянку. Галя, почувши, вийшла за ворота послухати (Мирний, IV, 1955, 119); Як вийшов за село Давид, гудів тільки дріт на телефонних стовпах (Головко, II, 1957 78); б) позад, по другий бік яких хто-, що-небудь знаходиться, міститься, перебуває або щось відбувається (оруд. в.). Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними квітник (Коцюб., II, 1955, 392); Десь за горами Україна, Його кохана сторона (Сос., II, 1958, 351); В цю мить залящав кулемет за ліском (Бажан, І, 1946, 122); // У сполуч. із сл. сідати (сидіти, сісти), стояти (стати) і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розташовується, щоб виконати певну дію, або хтось знаходиться, виконуючи що-небудь. Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Котл., І, 1952, 205); Галя пообідала і сіла за піаніно (Мокр., Острів.., 1961, 9); Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою (Нех., Ми живемо.., 1960, 72); За рулем сидів маленький боєць (Гончар, III, 1959, 90).

2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., безпосередньо за якими хто небудь іде, щось рухається. Побігла дівчинка за саньми… (Хотк., І, 1966, 72); Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним (Коцюб., І, 1955, 469); Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води (Ю. Янов., II, 1958, 51); Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (Чорн., Визвол. земля, 1959, 51); // Уживається при означенні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається. — Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою. Та випливи русалкою (Шевч., І, 1963, 358); Хай спогади линуть за вітром, Немов голубі пелюстки!.. (Рильський, І, 1960, 186).

Часові відношення

3. з род. в. Уживається при вказуванні на час, період, коли що-небудь відбувається або відбувалося. Була в Латії синагога, Збудована за давніх літ (Котл., І, 1952, 192); У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (Рильський, III, 1961, 265); За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Гончар, III, 1959, 376); // Уживається при вказуванні на особу, в період життя або діяльності якої здійснюється, відбувається що-небудь. — Так нехай, — думає, — дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея, ..а вийшло так, що не архієрей їхав, а п’яний Григорій Сірик гнав панських коней (Довж., І, 1958, 80); //Уживається при вказуванні на предмет, явище, при наявності якого що-небудь відбувається. Він поспішав, щоб за сонця увійти в місто (Панч, І, 1956, 552); Виїхати треба було рано, щоб ще за холодка пригнати биків до лісу (Тют., Вир, 1964, 241).

4. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається. Змолотили [люди жито], нівроку їм, За одну годину (Шевч., II, 1953, 15); Боюся перечитати те, що написав за останні дні (Коцюб., III, 1956, 149); П’ять ораторів зміняється за хвилину — та кортить усім говорити (Довж., І, 1958, 44); Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (Головко, II, 1957, 96); Люди за війну злими поробилися. Та що люди — бджола злішою стала! (Стельмах, II, 1962, 75).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на строк, проміжок часу, після якого що-небудь відбувається. За місяць я пришлю Вам рукописи (Коцюб., III, 1956, 203); А ще за хвилину на польовій доріжці попід посадкою задеркотіли мотоцикли (Гончар, Людина.., 1960, 129); Поїзд прийде за півгодини (Ю. Янов., II, 1958, 96).

6. із знах. в. Уживається при вказуванні на період, який відділяє одну дію від іншої наступної, на певний час перед чим-небудь. За день до мого од’їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (Вас., II, 1959, 267); І саме перед тим за день жінка Кушніренкова приходила на хутір (Головко, II, 1957, 29); Ми приїхали за 15 хвилин до десятої (Ю. Янов., II, 1958, 119).

7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на послідовну зміну однієї дії, стану, особи, предмета, явища іншою дією, станом і т. ін. Похилилась, Заплакала [Ярина] знову… А за нею й старий батько (Шевч., І, 1951, 281); Шаланди, розпустивши паруси, похляскавши ними на тихому вітрі, одна за одною відриваються від берега (Ю. Янов., II, 1958, 45); — Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Гончар, III, 1959, 52).

8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на одночасність, паралельність різних дій, занять і т. ін. Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів (Коцюб., III, 1956, 386); За кавою Мержинський розповів їй ще чимало цікавого (М. Ол., Леся, 1960, 206).

Причинові відношення

9. із знах. в. Уживається при вказуванні па причину, підставу якої-небудь дії або стану. Подякував за хліб, за сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1953, 50); [Молодий хлопець:] Прости мені за згірдне слово, брате (Л. Укр., II, 1951, 145); — Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко!

10. з оруд. в. Уживається при вказуванні на об’єкт, що є перешкодою до певної дії. Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід (Коцюб., III, 1956, 328); Вони поспішали.., бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Гончар, III, 1959, 78); — За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Тют., Вир, 1964, 119).

Обставинні (способу дії) відношення

11. з оруд. і знах. в. Уживається на означення способу дії. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два (Шевч., VI, 1957, 190); Зачіпати мене вважав [Степан] за найкраще саме з того, як мені сидіти (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34); Ніс [Тихін сокиру] у руці за топорище (Головко, II, 1957, 115); Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне містечко, просуваючись вперед кілометр за кілометром (Гончар, III, 1959, 225).

12. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія. За його прикладом обляглись [на лаві] і Тихович з Савченком (Коцюб., І, 1955, 201); Новаків вишикували за ранжиром (Добр., Ол. солдатики, 1961, 36); Мене ти проводжала, за звичаєм, І для прощання бракувало слів (Рильський, II, 1960, 280); Всі запорожці за цим знаком поскидали свої шапки, потупивши очі в землю, як завжди велося між козаками, коли мав промовляти старший (Довж., І, 1958, 255).

Відношення мети

13. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на мету дії. Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1951, 244); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Л. Укр., II, 1951, 241); — За що воюємо, я тебе питаю? За що кров проливаємо? За любов! За шанування! (Довж., І, 1958, 155); На зборах веде [ударниця] скрізь перед, агітує за похід технічний (Сос., І, 1957, 499).

Кількісні в ідношення

14. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, кількості чогось. Коли він добіг до свого дому, далеко вже перейшло за північ (Хотк., І, 1966, 61); Мої співмешканці прийняли мене добре. Наймолодшому з них було за сімдесят (Ю. Янов., II, 1958, 103); Козак за коліна грузнув у снігу (Ле, Україна, 1940, 70).

15. із знах. в. Уживається на означення якої-небудь міри, межі. Давай пізнавать, де ми є. Так за вісімнадцять верстов від Попового хутора опинилися! (Хотк., І, 1966, 170); Йому все було мало роботи.. Він сам робив за двох (Коцюб., II, 1955, 51); Глущак стоїть за п’ятнадцять кроків, тримаючи ствол маузера на зігнутій лівій руці (Довж., І, 1958, 102).

Об’єктні відношення

16. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, рідко особу, які беруть, за які тримаються і т. ін. Веде коня за поводи Та плаче Ярина (Шевч., І, 1951, 281); Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Л. Укр., І, 1951, 313); За руку Зою він узяв, послухав пульса (Сос., II, 1958, 416);//Уживається при вказуванні на заняття, до якого приступають, або предмет, який створюють, виготовляють. Через.. несподівану слабість я не міг сісти за нове оповідання (Коцюб.,III, 1956, 388); Зразу ж і засів [Павло] за науку (Головко, II, 1957, 265); Вона щось шила. собі ..потім заходилася світити лампу, і знову сіла за шитво (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 265).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на об’єкт думки, розмови і т. ін. Дома вони розказали за все Джерисі і Нимидорі (Н.-Лев., II, 1956, 186); — Не варта вона, щоб за неї й думати (Головко, II, 1957, 138); —Та ви чого мене за культуру питаєте? — посуворішав Сергій (Тют., Вир, 1964, 141).

18. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які є об’єктом спостереження, нагляду, догляду і т. ін. Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Котл., І, 1952, 135); Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (Коцюб., II, 1955, 86); Поїла [мати] таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки… (Довж., І, 1958, 195); В процесі польоту ми спостерігали за зірками, за Місяцем (Рад. Укр., 6.ІХ 1962, 3).

19. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є об’єктом хвилювання, уболівання і т. ін. — Чого ти журишся? — вона спитала тихо, — Чи плачеш ти за ким, Чи скоїлося лихо? (Гл., Вибр., 1951, 130); [Любов:] Мені страшно за тебе, тільки за тебе! Чи стане у нас сили для такого непевного кохання? (Л. Укр., II, 1951, 44); — Сценарій морський думаю.. Море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною (Ю. Янов., II, 1958, 42); Бійці скучали за сонцем. Бачили його давно-давно (Гончар, III, 1959, 208).

20. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, твір і т. ін., згідно з положеннями яких що-небудь твердиться. Літературна наука, за В. І. Леніним, мусить бути войовничою, наступальною. Тут не може бути жодних компромісів (Рад. літ-во, 4, 1968, 17).

21. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, яких наслідують, підтримують і т. ін. — Мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне (Коцюб., І, 1955, 462); «Ми за тобою, отамане!» «Веди нас, батьку!» — «Хлопці, в путь!» — «Покажем ми старшині й пану веселу і криваву путь!» (Сос., І, 1957, 377); Батьки недовірливо споглядали на це [князівські забави], але молодь була за князем та дружинною службою (Оп., Іду.., 1958, 263).

22. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., по які хто-небудь відправляється. Микола післав [послав] двірника за лікарем (Хотк., І, 1966, 61); Легка бджола за взятком полетить (Рильський, III, 1961, 184); — Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру. — Марш за зброєю! — Це знущання! — обурився Борковський (Довж., І, 1958, 202); —За жаром треба збігати (Гончар, II, 1959, 148).

23. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, в обмін на який виконується що-небудь, а також при вказуванні на ціну, за яку щось купується або продається. І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1951, 232); Жав Іван Притика із своєю жінкою.. на попівськім лані за снопи (Март., Тв., 1954, 35); Старий Мотузка був похвалився, що коня він купив на ярмарку. Тихін байдуже спитав, за скільки та яких літ. (Головко, II, 1957, 137); —На лан потягнуться й ті, що з радою душею працювали б за полтиник (Стельмах, І, 1962, 567).

24. із знах. в. Уживається при вказуванні па особу, замість якої хто-небудь діє, виступає від її імені і т. ін. Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав (Котл., І, 1952; 253); — Живемо бо, знаєте, громадою й один за всіх, а всі за одного… (Козл., Мандрівники, 1946, 26); Закони Катами писані за вас, То вам байдуже (Шевч., II, 1953, 93); — Мене не буде — будь йому за батька… (Мирний, IV, 1955, 51); Задуха.. незвичний там просто зварився б, а ти ще ж і в кабіні бульдозера, в пилюці, в гуркоті, у випарах пального.. І ти працюєш, перевертаєш степ, бо норми за тебе ніхто не дасть (Гончар, Тронка, 1963, 78); За Давида Тихін відповів (Головко, II, 1957, 126).

25. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність або відсутність чого-небудь у когось. Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1963, 299); — Чого він дивиться на мене? Що він примічає за мною? — думала Галя (Мирний, IV, 1955, 122); [Аецій Панса:] Лінивий служби легкої шукає, я за Руфіном лінощів не знав (Л. Укр., II, 1951, 358); Приніс раз один мужик подать в волость, а писар прийняв, подививсь у книгу та: — За тобою тут ще недоплати десять карбованців (Україна.., І, 1960, 22); // Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-, що-небудь. Хлопчик уродився смаглявим, чорнобровим, опецькуватим, за всіма ознаками — викапаний батько (Тют., Вир, 1964, 524).

26. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на: а) парубка, чоловіка, з яким одружується дівчина, жінка або з яким її одружують (знах. в.). [Наталка:] Петро нічого не виноват [винен], а я сама не хочу за пана возного (Котл., II, 1953, 40); Кажуть, Лукіян Середа комусь одверто признався, чому не віддає дочки за Саранчука (Головко, II, 1957, 513); б) чоловіка, з яким перебуває в шлюбі жінка (оруд. в.). Тільки всього два роки була я за ним [Павлом] (Вовчок, І, 1955, 4); За Левком краще б жилося [Христині]: в нього й землі більше, і коні відразу будуть (Стельмах, І, 1962, 520); в) особу, при якій хто-небудь живе, перебуваючи в певних родинних зв’язках (оруд. в.). Добре, кажу, Макусі жити за такою дочкою! (Кв.-Осн., II, 1956, 254).

27. із знах. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які виступають або приймаються в ролі кого-, чого-небудь, як хто-, що-небудь. В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106); Кошовий отаман.. кришив тютюн на низенькому пеньку, що правив, очевидно, за стіл (Довж., І, 1958, 229); Вона не знала жодного румунського слова і шофер був їй водночас і за перекладача (Смолич, І, 1958, 45); Треба було торгуватися — він уважав нас за дурнів (Ю. Янов., II, 1958, 72); Хома завжди поводився з своїм приятелем суворо і ніякого панібратства не терпів. — За кого вони мають мене? (Гончар, III, 1959, 243).

28. із знах. в. Уживається при означенні того, за що борються, що відстоюють, що є об’єктом змагання. Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Хотк., 1, 1966, 101); — Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть (Сос., II, 1958, 497); // Уживається при означенні того, на користь, в інтересах кого, чого щось відбувається; протилежне проти. Венера зачала блавати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг (Котл., І, 1952, 208); В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помститись [панові] за себе, за батька, за Нимидору (Н.-Лев., II, 1956, 187); —За ваше здоров’я, пане сотнику! — одним духом перехиляв [Погиба] первак (Стельмах, II, 1962, 63).

29. із знах. в. Уживається при порівнянні і зіставленні кого-, чого-небудь. — Хіба краща є за тебе? (Шевч., І, 1951, 95); Живуть люди невінчані і нічого їм не діється, Ще чи не щасливіші бувають за шлюбних (Коцюб., І, 1955, 35); Хома.. заявив, що він цього вирішити сам не може, бо мав командира, старшого за себе (Гончар, III, 1959, 244); — Я вам, чуєте, не гірше за нього, усі наші чумацькі пісні проспіваю (Стельмах, І, 1962, 50).

Означальні відношення

30. із знах. в. Уживається при вказуванні на час періодичного видання, число, місяць, рік — газети, журналу і т. ін. Вісника за цей рік ще не бачив, хоч аж тричі писав до Редакції з проханням прислати (Коцюб., III, 1956, 433); Кожушний з кишені витяг газету.. — Оце до речі, за яке ж число? — найперше кинувся Давид (Головко, II, 1957, 124).

31. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність підпису, номера, печатки на документі. — Еге! — Юнона закричала: — Поганець як же розібрав!.. І на! через штафет к Плутону За підписом своїм приказ, Щоб фурію від Тезифону Послав к Юноні той же час (Котл., І, 1952, 175); // Уживається при вказуванні на наявність чиєїсь редакції певного твору, видання і т. ін. Почав виходити [журнал «Вікна»] за редакцією В. Бобинського у Львові наприкінці 1927 року (Вітч., 2, 1961, 164).

32. із знах. в. Уживається при вказуванні на рівень освіти. — Що тобі? Освіту маєш за вісім класів — не те, що ми, церковноприходські… (Гончар, III, 1959, 303).

ЗА², присл. На підтримку, на користь кого-, чого-небудь. Тетяна розуміла, чому Малий не виступає ні за, ні проти, і шкодувала тепер, що сама не агроном (Добр., Тече річка.., 1961, 170); // у знач. ім., розм. Те, що становить позитивний фактор по відношенню до чого-небудь. Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Рибак, Час.., 1960, 654).

ЗА³, част.: що [то] за: а) уживається як питальна частка. Що за плеск?.. Із ночі, із туману випливають темні байдаки… (Сос., І, 1957, 373); Давид аж звів голову й ложку поклав. Цікаво йому, що то за Упирка в них (Головко, II, 1957, 137); б) уживається як підсилювальна частка. [Єгиптянин:] Я будував би храми по-своєму.. І! що б то був за храм! Боги мої!.. (Л. Укр., II, 1951, 245); Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Гончар, III, 1959, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 10 - 12.

За пред.

1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127.

2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Н. п. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94.

3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Н. п. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч випите, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737.

4) При (о времени), во (время). Не за нас се стам, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201.

5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвам. Н. п. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111.

6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. МВ. (О. 1862. III. 43).

7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51.

8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57.

9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Н. п. Такий молодші, що не варт і за старого.

10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171.

11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали.

12) За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука.

13) За все га́разд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 1.