ДІСТАВАТИ

ДІСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш; наказ. сп. дістава́й; недок., ДІСТА́ТИ, а́ну, а́неш; наказ. сп. діста́нь; док., перех.

1. Брати, витягувати що-небудь звідкись. Христя підвела голову, глянула на Марину, що спиналася на мисник діставати посуду (Мирний, III, 1954, 227); Професор вставав з ліжка й діставав карту (Донч., II, 1956, 75); Кавун дістав з кишені сірники, тернув сірником об спину (Н.-Лев., II, 1956, 203); Глафіра з печі дістала казан відвареної картоплі.. й поставила на ліжко (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).

2. Дотягуючись, досягаючи, доторкатися до чого-небудь. Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити (Н.-Лев., II, 1956, 271); Такі жита, що не дістать рукою (Стельмах, Шляхи.., 1948, 7).

3. Здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі. Я дістаю Вісник певно таким шляхом, про який писали (Коцюб., III, 1956, 265); Хоменко дипломатично починав розмову [з Бетею] і діставав потрібні йому відомості (Трубл., І, 1955, 63); Нині рано я мав дістати гроші та й не дістав (Стеф., III, 1954, 88); Їй треба було дістати полотна для Кандиби та влаштувати деякі господарські справи (Дмит., Розлука, 1957, 199).

◊ Зимо́ю (взи́мку) сні́гу не діста́неш у кого — хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (Н.-Лев., II, 1956, 324).

4. Одержувати щось очікуване, потрібне, необхідне. Чи ти дістаєш всі мої листи? (Коцюб., III, 1956, 421); Молдавія дістає від України велику допомогу в справі розвитку культури і науки (Рад. Укр., 17.1 1954, 3); Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (Н.-Лев., II, 1956, 74); — За царської влади, напевно, твій тато ніколи не зміг би освіту дістати (Забіла, Малим.., 1958, 13); // рідко. Заробляти працею (про заробітну плату). А тим часом факт, що мої російські перекладачі дістають в кілька раз більше за переклади, ніж я за оригінал (Коцюб., III, 1956, 305); // Здобувати яке-небудь звання, роботу і т. ін. Статут російської армії.. не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87); Яворський, як і обіцяв, допоміг Іванові дістати роботу на вузькоколійці (Чорн., Визвол. земля, 1959, 50); // Одержувати назву, ім’я і т. ін. У багатьох народів найбільш помітні сузір’я дістали свої народні назви, які відрізняються від прийнятих зараз у науці (Астр., 1956, 10); Рік тому робітники і службовці, колгоспники і студенти, домогосподарки і пенсіонери нашої Батьківщини почали створювати самодіяльні групи та організації по охороні громадського порядку, які згодом дістали назву добровільних народних дружин (Наука.., 2, 1960,12); // Одержувати винагороду. Чесно і ударно працював — за це і орден дістав (Укр.. присл.., 1955, 347).

5. Одержувати розпорядження, вказівку і т. ін. про здійснення чого-небудь. — Купріян Олександрович і дід нам так само допомагатимуть у роботі. Вказівки діставатимемо з Ради Тсоавіахіму (Донч., І, 1956, 67); Наступного дня батарея дістала наказ рушати вперед (Гончар, Маша.., 1959, 8).

6. Відчувати на собі (фізично або морально) діяння чого-небудь. Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн двора (Гончар, Таврія.., 1957, 8); Біжить [Дзевалтовський], інколи штовхає когось і дістає лайку навздогін (Смолич, Мир.., 1958, 168); Вона дістала від Маріцци такий повний зненависті погляд, що аж жахнулася та прожогом вискочила з хати (Коцюб., І, 1955, 266); // Захворювати, заражатися якоюсь хворобою. [Руфін:] Десь в поході пропасницю дістав я… (Л. Укр., II, 1951, 391); Перетрудившися на тому і діставши сухоти, урядовець відомства пошт і телеграфу передчасно помер (Смолич, Мир.., 1958, 30).

◊ Дістава́ти (діста́ти) відкоша́ див. відкоша́; Дістава́ти (діста́ти) гарбуза́ див. гарбу́з; Дістава́ти (діста́ти) но́са див. ніс.

7. Видобувати, виробляти що-небудь. Такі двигуни, в яких механічну енергію дістають за рахунок перетворення теплової енергії, називають тепловими двигунами (Автомоб., 1957, 17).

8. Указує на здійснення того процесу, стану, що названий абстрактним іменником — прямим додатком. На з’їздах братніх комуністичних і робітничих партій, що відбулися за останній час, ревізіоністи дістали рішучу відсіч (Наука.., 8, 1958, 8).

9. рідко. Набувати нової ознаки, особливості. Кущі верболозу у присмерку дістають м’які контури (Вільде, Сестри.., 1958, 245).

10. розм., рідко. Бути в належній кількості; вистачати. Споконвіку, з дідів — з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали… І всім було, всім діставало (Мирний, IV, 1955, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 308.

Дістава́ти, таю́, є́ш, сов. в. діста́ти, та́ну, неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити! — Ой не перестану, доки не дістану білих рук, чорних брів, дівочого стану. Камен. у.

2) Получать, пріобрѣтать. Діста́ти жі́нку. Взять жену. Дістав собі добру жінку. Камен. у. Діста́ти в лице́. Получить ударъ по лицу. Сьогоднє йому і не наводи таки нічо, бо можеш ще й в лице дістати. Федьк. Пов. Діста́ти ла́ски. Пріобрѣсть, найти расположеніе, милость. Сеї ласки я і в жида дістану. Ном. № 4768. Такої ласки дістану і в Параски. Ном. № 4770.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 392.