ГРІБ

ГРІБ, ГРОБ, гро́бу, ч., розм., рідко.

1. Те саме, що моги́ла. [Богомолка:] Я була в Мецці й Медині, топтала своїми грішними ногами святу землю, де походив наш пророк, бачила гроб його (Н.-Лев., II, 1956, 452); Мати вибирається чи не на ціле літо в давню батьківщину.., щоб освіжитись свіжим повітрям, поглянути власними очима знов на батьковий [батьків] гріб (Коб., III, 1956, 123); * У порівн. Один з нас обізвався: «Як погасне се вугля — буде чорно, як у гробі» (Л. Укр., І, 1951, 293).

2. Те саме, що труна́. Серед церкви чорний гріб І над ним співає піп (Бор., Тв., 1957, 64); Гроби Бориса і Гліба були викопані і поставлені в церкву, збудовану Ярославом (Вісник АН, 8, 1949, 47).

◊ До гро́бу — до кінця життя, до смерті. [Сергій:] Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (Мороз, П’єси, 1959, 11); Ме́ртвого з гро́бу не верта́ють — не можна повернути те, що втратили; до минулого немає вороття. [Наталя Семенівна:] А тепер минулося!.. Мертвого з гробу не вертають!.. (Кроп., І, 1958, 417); Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в гробу́ стоя́ти — бути близьким до смерті. Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить (Укр.. присл.., 1955,157); У гроб (гріб) загна́ти (увігна́ти): а) доводити до смерті, прискорювати чиюсь смерть. — Ти мене в гріб загониш, бо гризеш мене (Март., Тв., 1954, 76); б) вивести з ладу, зруйнувати. — Вам то добре, що вас змалку вчили, а постав мене командувати, так я ту машину зразу в гроб зажену (Панч, II, 1956, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 169.

Грі́б, гро́бу, м.

1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. І. 50.

2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Чуб. ІІІ. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 327.

гріб див. моги́ла 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 156.