ВІДЛУЧУВАТИ
Значення відлучувати це
ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 603.
Відлучувати, чую, єш, гл. = Відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 218.
відлучувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| valokuvat | відлучувати |
відлучувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vidluchuvaty | vidluchuvaty | vidluchuvaty |
відлучувати Рід - дієслово, недоконаний вид
відлучувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відлучую | відлучуємо |
| 2 особа | відлучуєш | відлучуєте |
| 3 особа | відлучує | відлучують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відлучуватиму | відлучуватимемо |
| 2 особа | відлучуватимеш | відлучуватимете |
| 3 особа | відлучуватиме | відлучуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | відлучував | відлучували |
| Жіночий рід | відлучувала | |
| Середній рід | відлучувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відлучуймо | |
| 2 особа | відлучуй | відлучуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | відлучуючи | |
| Минулий час | відлучувавши |
відлучувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |