ВОРІТТЯ

ВОРІ́ТТЯ, я, с., діал. Ворота. Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (Граб., І, 1959, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 738.

Воріття, тя, с. Мѣсто у воротъ. Перві свати по за воріттю, другі свати з кіньми під сіньми. Н. п.

Воріття, тя, с. Возвратъ, возвращеніе. Є каяття, та нема воріття. Ном. № 2240. См. Вороття.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 254.