ВИХОРИТИСЯ

ВИ́ХОРИТИСЯ ¹, иться і ВИ́ХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Здійматися, крутитися, утворюючи вихор, вихори (див. ви́хор ¹ 1). Золотистим пилом вихориться сніг за гуртом дітлахів, що "поїздом" санчат мчать з гори (Вол., Озеро.., 1959, 138); Пара вихриться стовпами. Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99); * Образно. В кожного безліч думок вихрилось в голові (Коп., Лейтенанти, 1947, 3).

ВИ́ХОРИТИСЯ ², иться і ВИХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Стояти вихором, вихрами (див. ви́хор²). Над скронею в неї вихорилося пополовіле волосся (Чорн., Пісні.., 1958, 57); Невпорядкований чуб вихрився, надаючи Саїдові вигляду людини, що здатна упертися плечем у землю і спинити її одвічний біг (Ле, Міжгір’я, 1953, 209); Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося руде волосся (Смолич, II, 1958, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 534 - 535.

Вихоритися, рюся, ришся, гл. Вихриться, кружиться вихремъ. Заверюха крутилась, вихорилась. Мир. ХРВ. 278. (Думки) як завірюха крутились, вихорились. Мир. ХРВ. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 198.