ВАГУВАТИСЯ

ВАГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. 1. Вагатися. Борис хвилю вагувався, немов шукаючи слів (Фр., III, 1950, 35).

2. Сваритися, сперечатися. Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому (Барв., Онов.., 1902, 536).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 276.

Вагуватися, гуюся, єшся, гл.

1) = Вагатися. Вх. Зн. 5.

2) Ссориться, спорить. Його силують, одвертають од неї, а він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче, і вони що-дня вагуються. Така звяга йде в дому. Г. Барв. 536.

3) Мѣряться силами? Їхало 12 братів на войну, тринадцята сестра…. билися, вагувалися, сестри пристала, кров іти перестала. (Заговоръ). Грив. II. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 121.