БУРКА

БУ́РКА¹, и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (переважно па Кавказі). Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (Котл., І, 1952, 206); Голений хурман в широкій бурці.. взяв з рук моїх чемодан (Коцюб., II, 1955, 244): Помітила я одного чоловіка в чорній бурці (Шиян, Партиз. край, 1946, 95).

БУ́РКА², и, ж. Вузький отвір, який висвердлюють у гірських породах тощо і наповнюють вибуховою речовиною для висадження їх у повітря. Доводилося бурити в гарячому шлаку, закладати в бурки вибухові патрони (Наука.., 6, 1956, 16); Стоколос показував місце кожної бурки, напрям свердла, глибину шпура, найви-гіднішу для вибухової дії (Ю. Янов., Мир, 1956, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.

Бурка, ки, ж.

1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. І. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. ІІ. № 159.

2) Родъ башлыка у опанчі. Гол. Од. 18.

3) = Картопля. Фр. Пр. 130.

4) = Буря. Вх. Уг. 229. Ум. Бурочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 112.