БУГАЙ

БУГА́Й¹, я́, ч. Некастрований племінний бик. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (Коцюб., II, 1955, 323); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Рильський, Вибр., 1937, 108); * У порівн. Задзвонили у Констанці Рано в усі дзвони. Збиралися кардинали, Гладкі та червоні. Мов бугаї в загороду (Шевч., І, 1951, 269); Здоровий [Василь], як бугай (Мирний, IV, 1955, 20); // лайл. Про людину. [Яким:] Добрим людям спочивок, а йому, чортовому бугаєві, співи (Кроп., II, 1958, 354).

БУГА́Й², я́, ч. Нічний болотяний птах з родини чапель. Крикнув бугай у болоті — і замовк (Мирний, І, 1954, 318); На луках гуде бугай, глушить рибу, — скиглить чайка (Горд., Дівчина.., 1954, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 246.

Бугай, гая, м.

1) Племенной быкъ. Вас. 197.

2) пт. выпь. Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16.

3) Волчокъ (игрушка). Шейк.

4) Сильный и здоровый человѣкъ.

5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл. Ив. 22.

6) — скажений. Родъ дѣтской игры. Ив. 47.

7) мн. Родъ фасоли. МУЕ. I. 98. Ум. Бугаєць. Вас. 197, ХС. ІІІ. 62, бугайок. Ном. № 7283, бугайчик. Ув. Бугаяка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 105.

бугай —

1) племінний бик; за­звичай виступає об’єктом тради­ційного порівняння: здоровий, як бугай;символізує плодючість, тво­рення. Запряжу бугая, куди люди, туди й я; запряжу я й другого: «Сі­дай, жінко-небого!» (М. Номис); Бугай товче рогами (Л. Глібов);

2) болотний або річковий птах ро­дини чаплиних, що відзначається криком-гудінням, тому кажуть: «Гуде, як бугай у болоті». Гукає невидимо бугай-птиця в очереті (Г. Хоткевич);

3) старовинний му­зичний інструмент у вигляді ба­рильця, різновид басолі; звук його нагадує ревіння бугая, оскільки один з виконавців тримає бариль­це, а другий посмикує вологи­ми (змоченими квасом) пальцями обох рук за пучок волосу;

4) буга́й скаже́ний — рід народної дитячої гри; бугаєм (або волом) називають також один з ударів палицею у грі віл (див);

5) бугає́ве молоко́ див. молоко́ 4.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 57.