БОРТ

БОРТ, ч.

1. род. у. Бокова стінка судна; бічна частина палуби. Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Л. Укр., V, 1956, 219); Уже дерев’яна щогла починає хилитися набік, і разом з нею схиляється борт рибальського судна (Шиян, Гроза.., 1956, 570); Матроси, всі в білому, стояли на бортах, наче мармурові статуї (Кучер, Чорноморці, 1948, 21).

За борт — у воду. На ньому [Голубці] загорілась одежа, спалахнуло на голові волосся, а він, пересилюючи біль, усе скидав і скидав бомби за борт (Кучер, Дорога.., 1958, 125); За бо́ртом — у воді. — Хто за бортом?! — Матрос першої статті Блоков Пилип, — доповідає вахтенний офіцер (Довж., Зач. Десна, 1957, 449);

На борту́ корабля́ (літака́, раке́ти і т. ін.) — на кораблі (літаку, ракеті і т. ін.). Наукова апаратура, встановлена на борту ракети, функціонувала нормально (Рад. Укр., 13.I 1959, 4).

◊ Ви́кинути за борт — відкинути як непотрібне. Людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викине за борт (Рильський, II, 1946, 8); Залиша́тися (перебува́ти і т. ін.) за бо́ртом — стояти осторонь від чогось, бути усунутим від участі в чому-небудь. Всі працюватимуть — сталевари, ливарники, пресувальники, — а от Сахно, як він сам про себе казав, опиниться за бортом (Собко, Біле полум’я, 1952, 140).

2. род. у. Невисока стінка кузова автомашини і т. ін. До машини підійшов Іван. Взявся за борт (Головко, І, 1957, 423).

3. род. а. боковий край у посуді. Якщо на бортах посуду є рисунок, то страва і гарнір не повинні закривати його (Технол. пригот. їжі, 1957, 242).

4. род. а. Край одягу, капелюха. Він ішов один, поклавши за борт кітеля руку (Кучер, Чорноморці, 1956, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 221.

Борт, та, м. = Борть. Вх. Зн. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 89.