БОРТЬ

БОРТЬ, і, ж. і я, ч., заст. Найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли. Люди з долини навісили борті — такі колоди для бджіл (Ів., Ліс. казки, 1954, 74); * У порівн. Мов розворушений борть з бджолами, гуде сьогодні дворище княжого города (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.

Борть, тя, м. Борть, улей въ деревѣ. Чуб. ІІІ. 392.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 89.

борть — найпростіший вулик, видовбаний у дерев’яній колоді, дуплянка для бджіл, яку навішують на дерево, або природне чи спеціально видовбане дупло в де­реві, де живуть дикі бджоли; звідси бо́ртний про́мисел — бджільни­цтво; бо́ртник — той, хто займаєть­ся бортництвом; дух, який охоро­няв борті, а пізніше пасіки, нази­вали бортняком, духом, пасічником; бо́ртництво — лісове бджільни­цтво; ведмі́дь-бортня́к — ведмідь, який вибирає в лісі мед із бортей; наші предки любили бортництво й жили з нього; мед відігравав у їх­ньому житті значну роль (див. мед 1); бортництво охороняли за­кони «Руської правди» князя Ярослава і пізніше українське право XVIII ст.; початкове бортництво було хижацьким; дерева з природ­ними бортями валяли, знищували бджіл, вибирали соти, не дбаючи про збереження самої борті. Чи ж буде в цьому році Божа комаха носити сюди мед і пергу, чи підуть на дрова панській челяді оці пахучі борті, оця утішна його праця? (М. Стель­мах); Ішли [хлопці] далі й далі, один одному розкриваючи лісові дива: …то дику борть, повну запашного меду, то тепле печище в синяві ви­соких небачених квітів (П. Загребельний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 51.