ЦЯТОЧКА

ЦЯ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ця́тка. Взяв [лейтенант] Лукичів автомат, покрутив його в руках, мружачись заглянув у ствол, десь виявив цяточку, і цього вже було досить: чисть, Лукич! (Гончар, І, 1954, 460); Місяць, виразно карбуючи найменшу цяточку, заливав його обличчя (Скл., М. Щорс, 1938, 70); «Чому,— думав Юра,— очі у мене заплющені, в кімнаті темно, а я бачу багато-багато червоних і зелених цяточок?» (Смолич, II, 1958, 14); Данилкова мати, хоч і бідна господиня.., а й вона той двір обмете і обмиє, і хату обмережить цяточками й рожами (Ю. Янов., II, 1958, 184); Скоро в гнізді з’явилося п’ять яєчок, блідо-зеленкуватих, з брунатними цяточками і рисками, і чижиха сіла на них (Ів., Ліс. казки, 1954, 15); Її пухкеньке обличчя з милими цяточками ластовиння світилось тихою радістю (Жур., Дата, 1961, 11); Ген на чорній ріллі метушилися різнокольорові цяточки — то колгоспники сіяли (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 120); Ви почуваєте, що ви — частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Мирний, IV, 1955, 308); Це остання в ряду будинків цяточка світла (Ткач, Арена, 1960, 241); Жінка почтиво їла. Раз по раз втиралася рукавом, бо чоловік кидав на неї цяточками слини (Стеф., Вибр., 1945, 44); Здавалося, вітер дме з колодязя, над яким нахилився Данило і спостерігав блискучу цяточку свіжої води (Коп., Лейтенанти, 1947, 3); *У порівн. Як цяточки снігу — над річкою гуси, Над кручами гнізда пильнують щури (Шер., Дружбою.., 1954, 19).

&́9671; До [оста́нньої] ця́точки — цілком, без винятку. Їй [матері] здавалося несправедливим, коли малюк, який належить їй до останньої цяточки на тілі, раптом тягнеться до поморщеної дідової шиї і обіймає, цілує (Ю. Янов., II, 1954, 109); З ця́точка́ми; В ця́точка́х; В ця́точку — те саме, що З ця́тка́ми (див. ця́тка). Їхня [жаб’яча] ікра ворушиться в воді, ніби прозора стрічка з чорними цяточками (Коп., Як вони.., 1948, 15); Йому схотілося купити брунастий, в вишневих цяточках, галстук (Горд., Дівчина.., 1954, 307); Ні (ані́) ця́точки — нікого, нічого, ніскільки. [Гелен:] Кассандро, се ж безумство! Річ видима: ахейський табор [табір] спорожнів; на морі ані човна, ні цяточки немає (Л. Укр., II, 1951, 304); Село ніби спало. І за ворота виглянути — ніде на вулиці ні цяточки (Головко, II, 1957, 284); Роди́ма ця́точка див. роди́мий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 256.

Цяточка, ки, ж.

1) Ум. отъ цята.

2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 440.