ЦЮРА

ЦЮ́РА, и , ж., діал., заст. Джура. Ой п’є Байда та й кивається, Та на свого цюру наглядається (Думи.., 1941, 169); — Ой, цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький? (Укр.. думи.., 1955, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 254.

Цюра, ри, ж.

1) = Джура. Ой цюро ж мій молодесенький, та чи будеш мені вірнесенький. АД. І. 145. Ой п’є Байда та й кидається, та на свого цюру поглядається. Гол. І. 1.

2) Собака. Вх. Пч. І. 16; II. 5. Ум. Цюрка, цюрочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 439.