ЦИГАНСЬКИЙ

ЦИГА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до цига́ни. Весела кумпанія закликала Соломію, частувала вином, та Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась од запросин — врешті, їй було не до того (Коцюб., І, 1955, 372); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194); Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки, й повертає ліворуч, а циган, підвівшись, пильно стежить за вершником… (Стельмах, І, 1962, 499); // Такий, як у циган. Не такі дочки в Василя Семеновича: якісь циганки повдавалися! З чорними очима, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то чорні, як у сажу вимазані! (Мирний, І, 1949, 206); Красик швидко повернув голову. До нього весело посміхався своїми жвавими циганськими очима Іван Бойцов (Ткач, Крута хвиля, 1956, 100); // Власт. циганам (про характер, вдачу). Я дарма що біла, а маю циганську натуру, і вештатись по світі мені мило (Л. Укр., V, 1956, 294); — Ох ти ж і догадливий, ох і циганської ж ти вдачі хлопець! (Гончар, Тронка, 1963, 257); // Узвичаєний у циган (про одяг, прикраси). З ванькира урочисто вийшла Федора, байдуже глянула на Клима і розтулила перед Супруном кулак. На її долоні лежало дві пари циганських сережок (Стельмах, II, 1962, 123); // у знач. ім. цига́нська, кої, ж. Те саме, що цига́ночка¹ 2. І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Вишня, І, 1956, 59).

&́9671; Бу́деш скака́ти (танцюва́ти) цига́нської халя́ндри; Поска́чеш (потанцю́єш) [у ме́не, у нас] цига́нської халя́ндри див. халя́ндра: Цига́нська го́лка — велика швацька голка. [Іван:] От пішли ми далі. Коли це чую, щось під коліном неначе мене циганською голкою штрикнуло (Кроп., І, 1958, 111); Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття,— майстрував онукам теплу одежину (Тют., Вир, 1964, 358); Цига́нське життя́ — життя без постійного домашнього притулку.— А я б радий вже будлі-де [будь-де] й осістись: мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (Н.-Лев., III, 1956, 224); Діти люблять, люди поважають, колеги умовляють: — Годі вам жити циганським життям, залишайтесь назавжди у нас «директором». Ми тут вас оженимо й прикріпимо до місця (Вас., IV, 1960, 37); Цига́нське со́нце — те саме, що мі́сяць 1. Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці (Гончар, І, 1959, 213); Цига́нське тепло́ — те саме, що хо́лод¹. —До неї [Прохорихи] коли взимку не прийдеш, то все в хаті циганське тепло (Н.-Лев., III, 1956, 334); Цига́нське шатро́ — легке переносне житло циган, споруджуване в формі конуса з тканини, шкур і т. ін. Вона [князівна Богаза] перекинулась голубкою.. Сіла вона на дереві в лісі, щоб одпочити, коли дивиться — під деревом стоїть циганське шатро (Н.-Лев., III, 1956, 296); Цига́нський піт пробира́є (пробра́в) див. пробира́ти; Цига́нський піт пройма́є (охо́плює і т. ін.) див. піт; Цига́нський рома́нс; Цига́нська пі́сня — жанр російського романсу, пісні, який склався під впливом особливої манери їх виконання циганами.— Вам от циганські романси не до вподоби, а коли б ви почули, як їх самі цигани співають (Л. Укр., III, 1952, 600); У прийомній за столом сидить Людмила Федорівна. Вона переглядає папери, пише, наспівуючи мотив «пристрасного» циганського романсу (Мороз, П’єси, 1959, 280); Цига́нський та́бір: а) група родин циган, які кочують разом; місце їх розташування. — А ти що за один? — помітив турок Івана,— теж, видно, з циганського табору? (Коцюб., І, 1955, 381); В циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови? (Тют., Вир, 1964, 69); Дорка йшла з Павлом Гейбом, старшиною.. Вони наблизились до підвід, які здалися їм циганським табором (Ю. Янов., Мир, 1956, 110); б) безладне скупчення людей, тварин, возів і т. ін. Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в Римі —— життя європейське, більш-менш спокійне. А тут пекло, циганський табір. Такий крик на вулицях, що себе не чуєш (Коцюб., III, 1956, 270); Сонце сяяло, коні іржали, румуни, звільнившись від них, як від тягаря, розкинулись поблизу циганським табором і вже весело варили щось на бездимних вогнищах (Гончар, III, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 209.

Циганський, а, е.

1) Цыганскій. У тебе циганська урода. Мирг. у.

2) Циганська го́лка. Большая толстая игла. Чуб. І. 212.

3) Циганський піт. Дрожь. Усіх циганський піт пройма. Гліб.

4) Циганська риба. Головастикъ. Вх. Лом. 480.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 429.