ХИТРІСТЬ

ХИ́ТРІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. хи́трий. На панську мудрість мужицька хитрість (Укр.. присл.., 1963, 118); Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили природні компоненти її крові: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Вільде, Сестри.., 1958, 402): Бояринов знав цю хитрість, розраховану на те, щоб створити паніку на кораблі, і не зважав на неї (Ткач, Моряки, 1948, 43); Журба журбою, а жива людина має думати про живе; де жити правдою, а де й хитрістю (Стельмах, II, 1962, 234); Голда поглядала на капітана з недовірою. Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Ткач, Арена, 1960, 79); Маленька хитрість удалась: узявши лист та нагадавши про вечерю, мати одразу ж вийшла з кімнати (Головко, II, 1957, 582).

Воє́нна хи́трість — дії, спрямовані на те, щоб ввести в оману ворога, дезорієнтувати його. Тільки обмежені й тупі люди гадають, що війна це, перш за все, гвинтівка, націлена в серце ворога. Воєнна хитрість і уміння ввести в оману — ось головне (Голов., Тополя.., 1965, 225); Зловісна поява невідомих кораблів у барвінковій синяві затоки і несподіваний обстріл запущеного, поруйнованого війною порту Хорли — це була тільки демонстрація, воєнна хитрість підступного ворога (Гончар, II, 1959, 272); Піти́ на хи́трість див. піти́; Пуска́тися (пусти́тися) на хи́трість — те саме, що Пуска́тися (пусти́тися) на хи́трощі (див. хи́трощі). І розказала [Юнона] їй свій страх; Веліла швидше умудриться, На всякі хитрості пуститься, Щоб брата не строщили в прах (Котл., І, 1952, 282); Яка́ [ж] це хи́трість? — зовсім просто, нічого хитрого. [Начальник штабу:] Дивіться, як вони [гітлерівці ] рухаються, дуже хитро. [Огнєв:] Яка ж це хитрість? Це ж дитяче белькотіння, а не хитрість (Корн., II, 1955, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 65.

Хитрість, рости, ж. Хитрость. А все то хитрость єсть жіноча, новинкою щоб підмануть. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 399.

хи́трість = хи́трощі (від ознаки хи́трий, яка може персоніфікуватися на означення людини) — намагання досягти якої-небудь мети непрямими, обманними шляхами; ознака уосібнює підступність (кажуть: «Хитрий: в ноги кланяється, а за п’яти кусає»), лукавство (кажуть: «Хитрого од лукавого не одрізниш»), неправдиві, нечесні вчинки або неправдиву, нечесну поведінку (застерігають: «Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків», «Хитрістю увесь світ пройдеш, та назад не вернешся», «Не хитруй: натрапиш на хитрішого», «Хитрого чоловіка, як потайного собаки, бережись»); ознака, вважають, від нечистої сили (тому хи́трий асоціюється з лука́вий), напр.: «Сухий, як хорт, а хитрий, як чорт», «Каркає, як ворона, а хитрий, як чорт», «Мужик хитріший від чорта», «Де простота, там і доброта, а де хитрощі — чортам радощі»; хитрощі не обов’язково передбачають розум: «Хитрий, як чорт, а дурний, як ворона»; людська ознака часто переноситься на тварин і рослин або увиразнюється через порівняння з ними: «І хитрого лиса можна зловити» (пор. казковий образ хитрої лисиці); «Хочеш піймати старого лиса — мусиш бути хитріший за нього», «Щука хитра — не з’їсть йорша з хвоста», «Хитра людина в’ється, як хмелина», «То непевна, то хитра пташка!»; не завжди, на думку народу, хитрощі передбачають успіх: «Хитрив, хитрив та й став, бо за курку воробця дістав», «Як не хитри, язиком хвоста не дістанеш, не корова!»; значення хи́трий набирає часом ознака му́дрий в іронічному значенні, тому кажуть: «Хитрощі та мудрощі!», «Хитромудро, недорогим коштом», «Дмитер хитер: з’їв курку, а сказав, що полетіла».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 617-618.