ХИТРОЩІ

ХИ́ТРОЩІ, ів, мн.

1. Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка. Хитрощами недовго проживеш (Номис, 1864, № 3074); Не раз лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках. Видурить що в нього та ще й регоче, коли той обурюється на брата за хитрощі (Коцюб., І, 1955, 104); Чоловік [Мусій] непоганий, совісний, з рідним братом Семеном навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (Головко, II, 1957, 402); // Вдалий, хитрий прийом чи задум. Він заманював поляків хитрощами, щоб вони ввігнались в козацький табір (Н.-Лев., VII, 1966, 245); Нащо ти локони так закрутила? Що там за хитрощі маєш? (Крим., Вибр., 1965, 270); Не забувай, що ворога вп’ятеро більше. В лоб тут ніяким чином не візьмеш. Хитрощі й науку треба прикласти (Ю. Янов., І, 1958, 159).

&́9671; Без хи́трощів: а) (у знач. прикм.) чесний, прямий. — Що за охота тобі мене морочити? ..Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П. Куліш, Вибр., 1969, 149); [Горлов:] Все діло в душі. А душа нашої людини проста, без хитрощів. Не зачіпай мене, тебе не зачеплю. Але коли зачепив, то тримайся (Корн., II, 1955, 33); Критика потрібна нам пряма, без хитрощів, без дрібної помсти, без лукавства (Тич., III, 1957, 50); б) (у знач. присл.) чесно, прямо. Другий, молодший і завзятіший, бовкнув без хитрощів: — Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 66); Марія.. починає сердитись: — Коли позичите [грошей] — віддамо без хитрощів. Ми люди прості, без мудрувань живемо (Стельмах, І, 1962, 309); Підхо́дити (підійти́, підла́зити, підлі́зти) з хи́трощами — те саме, що Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів. Він сподівався, що Марися, як жінка, краще за його зуміє підійти з хитрощами та лестощами, підластитись до Тодозі й по-жіноцьки намовити її виїхати до Брагина (Н.-Лев., VII, 1966, 154); Уранці писар до голови й підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет Макухівна Ївга зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 300); Пуска́тися (пусти́тися, іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися, узя́тися) на хи́трощі; Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів — починати хитрувати. [Василь:] Коли вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі пускатись! [Антон:] Я це давно знав і так і роблю! (Кроп., І, 1958, 171); От Циган і пішов на хитрощі (Номис, 1864, № 939); Після родин не вінчається копитан [капітан] .. Треба Оксані на хитрощі підніматися (Кв.-Осн., II, 1956, 454); — Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Фр., IV, 1950, 75); З тими ж, хто квапить мій шлюб, я до хитрощів мусила вдатись (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 324).

2. Властивість за знач. хи́трий 1, 2. Обличчя в чоловіка мінилося насмішкуватістю й хитрощами (Загреб., Диво, 1968, 162); Ні битви не страшать у далях заяснілих, Ні підлість зрадників, ні хитрощі їх змов! (Бажан, Роки, 1957, 213); — Ви подивіться — он у мене лежать книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Ю. Янов., II, 1958, 122).

◊ Хи́трощів нема́є (нема́) в чому, ірон. — нескладно, не вимагає особливого вміння. Прожити — в цьому хитрощів нема, Аби лиш у життя вчепиться вміли! (Рильський, III, 1961, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 66.

Хитрощі, щей и щів, ж. Хитрость, хитрыя уловки. Ми силу маємо, — позич нам хитрощей. Чуб. ІІ. 108. Ти, Соломоне, хитрий та мудріш: вийдеш сам хитрощами та мудрощами. Грин. І. 75. На хитрощах ходити. Хитрить, лукавить. Вона уся на хитрощах ходе. Полт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 399.