ТИСЯЧА

ТИ́СЯЧА, і, ж.

1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107); // Кількість із 1000 одиниць. — Коли хочеш одкупитись — одкупляйся скоріше за триста, бо впослі [потім] й за тисячу не одкупишся (Вовчок, І, 1955, 76); Ходила чутка, що за нею обіцяно було дати маєток у тисячу десятин (Мирний, IV, 1955, 334); — Гуси, гуси!.. Потрібні мені твої гуси! Краще б зайву тисячу курей розплодити! Довгоносик, кажуть, загрожує.! (Вишня, І, 1956, 347); // Уживається в складеному числівнику. Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга (Довж., I, 1958, 106).

Не вбере́ш і в ти́сячу див. вбира́ти¹.

2. ім., перев. мн. Велика кількість, сила кого-, чого-небудь. Приплила із Сіракуз і та небога Благати кесаря і бога. І чи одна вона? Мій боже! Прийшло їх тисячі в сльозах (Шевч., II, 1963, 287); Молодші, коли хотіли поздоровити й потішити старого і хорого поета, то могли знайти до того тисячу інших нагод (Л. Укр., V, 1956, 428); Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Вороний, Вибр., 1959, 201); Коли було подаси знак до бою, то аж гориш увесь, і думки тисячами пролетять у голові (Ю. Янов., II, 1958, 251); // тільки мн., розм. Велика кількість людей. На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі (Коцюб., І, 1955, 334); // тільки мн., розм. Великі гроші, капітал. [Горпина:] Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють. Не бійся! Повиходять швиденько (Н.-Лев., II, 1956, 478); Чи то дума безталанного, у котрого недавно тисячі поміж пальцями упливли, чи гадка щасливого, що вже половиною міста володіє та наміряється якнайшвидше і другу заграбастати? Хто знає? Хто вгадає?.. (Мирний, III, 1954, 262).

З ти́сячами подро́биць див. подро́биця; Сто ти́сяч див. сто; Ти́сячу разі́в (раз) — багато разів, неодноразово. Слухай тисячу разів, а говори один раз (Укр.. присл.., 1955, 186); — Звернув до заводу, проходжу в ворота, де тисячу разів проходив (Гончар, III, 1959, 30); У (в) ти́сячу крат див. крат; У (в) ти́сячу разі́в (раз) (з порівн. ступенем прикм.) — у багато разів, значно. Свято було. Синь глибоких проваль на далекім верху радісно сміялася до Марусі, лист тріпотів у захваті, і потоки, і Черемош — все святкувало, все стало прекраснішим в тисячу разів (Хотк., II, 1966, 124); Мені з думки не сходить Оксана з її істерією, часом така турбота за неї бере.. Вже в тисячу раз краще, коли я сама слаба! (Л. Укр., V, 1956, 414).

◊ Ти́сячу крот [боля́чок у печінки́] див. крот.

3. ім. У Київській Русі — загін ополчення, що поділявся на сотні.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 125.

Тисяча, чі, ж. Тысяча. Прийшло їх тисячі в сльозах, прийшло здалека. Шевч. Було ж їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 263.