СТЬОЖКА

СТЬО́ЖКА, и, ж.

1. Вузька смуга тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін. Діти.. стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили (Шевч., II, 1953, 197); У неділю.. уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках (Стор., І, 1957, 76); Стьожками квітчали [улани] гриви кінські, оздоблювали сідла (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 22); * У порівн. Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Мирний, І, 1954, 246); Під аеропланом лежить сірою стьожкою бруківка із Чорнобиля на Київ (Панч, В дорозі, 1959, 240); // Вузька смуга чого-небудь. Всю ніч солдати перев’язували поранених товаришів, рвучи на стьожки свої сорочки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 152); Хлопчина, посміхаючись, хутко роздирав на стьожки матерію, обмотував нею стовпи й перила на вишці (Донч., VI, 1957, 87); Велике вікно перукарні заклеєно навхрест газетними стьожками (Тют., Вир, 1964, 305); * У порівн. Кірхнер зводить кущуваті брови вгору, і його тонкі, мов дві гумові стьожки, синюваті губи розтягуються в улесливій усмішці (Кол., На фронті.., 1959, 155).

2. Смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, яку носять замість відповідного ордена чи медалі. Чотири червоні стьожки, пришиті на гімнастьорці, яскраво підтверджували, що на війні він чесно виконував обов’язки воїна і громадянина (Добр., Тече річка.., 1961, 20).

3. чого, яка, перен. Те, що тягнеться або видніється вузькою довгою смугою (про річку, дорогу і т. ін.). Перед ним лежало поле.., покраяне вузькими стьожками строкатих нив (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 140); Між дерев майнула хата, вкрита очеретом, а ліворуч блиснула синя стьожка ріки (Донч., Секрет, 1947, 39); На стьожці неба угорі Зірки.. Горять опаловим вогнем (Забашта, Вибр., 1958, 166); // Люди, машини і т. ін., вишикувані в одну шеренгу, лінію; // у знач. присл. стьо́жкою. У формі шеренги, лінії. Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду, розтяглося стьожкою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); // Ряд висаджених рослин. Тут були незнані породи яблунь, вишень, слив, по боках доріжок смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів, які вбирали очі, а пахощі забивали дух (Панч, На калин. мості, 1965, 32).

4. перен,, розм. Вузький потік рідини, газу, пари і т. ін.; цівка, струмінь. Самовар пускає вгору кучеряву стьожку пари (Рибак, Що сталося.., 1947, 72); // у знач. присл. стьо́жкою. Таким потоком. Івася неначе що кинуло, він підвівся і, наливаючись кров’ю, почав рвати, кривава піна тяглася довгою стьожкою з його рота (Мирний, І, 1954, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 813.

Стьожка, стьонжка, ки, ж. Лента. Стьожка гарна, голубая, на грудіх лежала. Мкр. Н. Ум. Стьожечка, стьо́нжечка. Сорочечка тонесенька і стьонжечка краснесенька. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 224.

стьо́жка див. стрі́чка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 585.