СТРІЧКА

СТРІ́ЧКА, и, ж.

1. Вузька смужка якої-небудь тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін. Коло скрині сидить молоденька гарненька дівчина в доброму намисті, в червоній стрічці на голові (Н.-Лев., VII, 1966, 288); Катя розв’язала рожеву стрічку на коробці, подивилася на цукерки (Забіла, Катруся.., 1955, 14); Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав (Сос., І, 1957, 261); Грива його коня вже третій день була заквітчана пахучим бузком, і Хомин автомат був теж обплетений квітами та стрічками (Гончар, III, 1959, 422); * Образно. Сонячні промені переплітаються з дитячим галасом і закосичують золотими стрічками шовкове дитяче волосся… (Вишня, І, 1956, 398); Перед нами карта, облямована кольоровою стрічкою кордонів і границь (Рад. Укр., 17.І 1948, 2); * У порівн. Пішла [Соломія] вздовж лісу, поглядаючи на довгу вузьку прогалину, котра тяглася, неначе зелена стрічка (Н.-Лев., VI, 1966, 384).

2. Смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, на якій носять ордени, медалі. Він скоса позирав на їх парадні мундири з блискучими золотими гудзи-ками, на ордени та медалі з барвистими шовковими стрічками (Тулуб, В степу.., 1964, 376); На грудях, причеплені до смугастих стрічок, теліпалися хрести (Чорн., Визвол. земля, 1959,86); // Спеціально оформлена смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, яку носять замість відповідного ордена або медалі. З-під безрукавки визирала планка орденських стрічок на лівому борту піджака (Коп., Лейтенанти, 1947, 168); Про хоробрість старшого лейтенанта складалися легенди, а орденські стрічки, що в п’ять рядів красувалися на його грудях, підтверджували правдивість цих легенд (Багмут, Щасл. день.., 1951, 66).

3. перен. Те, що тягнеться вузькою довгою смужкою (про шосе, річку, дорогу і т. ін.). Рівна, блискуча стрічка шосе вела кудись у чарівну далину, бігла через села й містечка (Збан., Незабутнє, 1953, 56); Леся стала на високім пагорбі й замилувалась голубою стрічкою Дніпра-Славутича (М. Ол., Леся, 1960, 191); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху (Ткач, Плем’я.., 1961, 350); // Ряд людей, машин і т. ін., вишикуваних в одну шеренгу, лінію, що стоять або рухаються. — Вистроїти в два ряди! — наказав гетьманець, і натовп почав лаштуватися, розтягаючись у довгу стрічку (Багмут, Опов., 1959, 21); // Ряди висаджених рослин. У грунтових теплицях розсаду висаджують стрічковим способом з відстанню між стрічками 60-70 см (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 56); // у знач. присл. стрі́чкою. У формі однієї смуги, лінії. За селом, в тіні зубчастих горбів, тяглися чорною стрічкою виноградники (Коцюб., І, 1955, 265); Довгою стрічкою, вигинаючись у низовинах, між барханами, їхали джигіти (Десняк, Десну.., 1949, 519); Широкою нескінченною стрічкою йдуть танки (Рад. Укр., 4.ІV 1946, 3).

4. Довга вузька смужка певного матеріалу, що використовується в техніці чи в деяких галузях народного господарства. Іван записував адресу, брав дріт, плоскогубці, ключі, ізоляційну стрічку і поспішав на місце аварії (Зар., Світло, 1961, 11); Начальник відділу.. прочитав наліплену на сірий папір телеграфну стрічку (Перв., Дикий мед, 1963, 472); Чоловік, що з району, пішов по згарищу з довгою стрічкою в руці і щось міряв, кілочки в землю забивав (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 11); Кожне слово льотчика, що озивається з повітря, записується тут на магнітофонну стрічку (Гончар, Тронка, 1963, 294); // Подвійна смужка парусини з гніздами для патронів. Через плече в нього висіла стрічка з патронами (Шиян, Вибр., 1947, 222); Кожен був зайнятий своїм. Набивали кулеметну стрічку, чистили зброю, перевіряли гранати (Ткач, Крута хвиля, 1956, 147); // Те саме, що кінофі́льм. Автори стрічки [«Тіні забутих предків»] зуміли показати яскраві картини життя і побуту старої Гуцульщини, що постає у всьому багатстві своїх проявів, у невгамовному буянні звуків і фарб (Нар. тв. та етн., 5, 1965, 44); // Те саме, що кіноплі́вка. Всього дві години на тиждень працював Лигун в селі.. Приходив у клуб, закладав стрічку, пускав мотор, а сам прогулювався, аж поки скінчиться фільм (Чаб., Тече вода.., 1961, 56); В місті Шостка працює фабрика кіноплівки, яка випускає кольорові стрічки для зйомок широкоекранних фільмів (Цюпа, Україна.., 1960, 175).

5. Рухоме замкнуте полотно, що є основною частиною деяких пристроїв і механізмів. Вальці для обривання качанів своїми зубцями захоплюють стебла кукурудзи, обламують качани, які потім через напрямний ківш падають на стрічку транспортера (Колг. село, 2.VII 1954, 3); Видобута руда транспортерною стрічкою подається на фабрики (Роб. газ., 11.VІІІ 1965, 1).

6. заст. Рядок (у 2 знач.). Рука несамовито бігає, виводячи стрічку за стрічкою (Мирний, III, 1954, 150); Хоцінський розгорнув листок газети і почав водити очима за стрічками (Н.-Лев., І, 1956, 133); Знову без передишки швидко поповзла довга, рівна стрічка слів… (Донч., V, 1957, 552).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 782.

Стрічка, ки, ж.

1) Лента. Мет. 204. Чуб. ШІ. 423. Росплітали коси та стрічки знімали. Шевч.

2) Тесемка. Ум. Стрічечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 218.

стрі́чка = стьо́жка —

1) вузька смужка якої-небудь матерії, що використовується як прикраса, для оздоблення тощо. Руса коса до пояса, в косах стьожка голуба (пісня);

2) перев. стрічки́ — у святковому весільному одязі — різнокольорові стьожки, що густо звисають з вінка на спину аж до п’ят як барвиста прикраса молодої і дружок: «В перснику вінчатися, а в стрічці величатися». Розплітали коси та стрічки знімали (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 585.