СТОРОЖА

СТОРО́ЖА, і, ж., заст.

1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі (Л. Укр., II, 1951, 312); Навколо — ні душечки.. Кордонна сторожа або поснула, або вигинула (Коцюб., І, 1955, 355); Поміж рядами возів тихо посувалась оточена сторожею юрба в’язнів (Головко, II, 1957, 184); Схороняти його [ліс] було нікому, кінна сторожа боялася дезертирів і розбіглася (Донч., III, 1956, 123); * У порівн. Високі дерева, густо переплетені ліанами, наче грізна сторожа, обступили широку галявину (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 142); // Те саме, що сто́рож. Посій рожу, постав сторожу (Укр.. присл.., 1963, 371); Дочку свою одиноку В хаті замикає [батько], Як іде до лавок вранці, І найма сторожу, Стару Рухлю (Шевч., II, 1953, 158); Клав [Кармель] свою голову змучену молодиці на коліна.., а маленька сторожа [дочка] сторожила (Вовчок, І, 1955, 367).

2. рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь. [Лавро:] Бабо Лукіє! Вам бойовий наказ: дайте дідові на сторожу хліба і шматок сала (М. Куліш, П’єси, 1960, 89); Були [будівничі] в роботі при вогні з вечора до другої сторожі, а зрання, починаючи з сторожі четвертої (Загреб., Диво, 1968, 619).

На сторо́жі бу́ти (стоя́ти, ста́ти і т. ін.): а) те саме, що На ва́рті бу́ти (стоя́ти і т. ін.) (див. ва́рта). — «Искру» читали отут під кручею.. Ти, правда, більше на сторожі стояв (Смолич, Мир.., 1958, 40); По всіх шляхах, в усіх кінцях стали на сторожі міста посилені козацькі роз’їзди (Кач., Вибр., 1953, 112); б) здійснювати догляд за ким-небудь, піклуватися про когось, глядіти когось. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Шевч., II, 1963, 138); в) пильнувати, захищати, відстоювати що-небудь, боротися за щось. Ти [Вітчизно] перемогу здобула, Бо при кермі, бо на сторожі Всякденно [повсякденно] Партія була (Рильський, Сад.., 1955, 7); Радянська держава, що стоїть на сторожі миру.., — могутня перешкода на шляху імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 16); Під (за) сторо́жею — те саме, що Під ва́ртою (див. ва́рта). Стала [Горпина].. розказувати, як повели Левка в город, за яким караулом і за якою сторожею (Кв.-Осн., II, 1956, 272); [Гелен:] Пустити непевного чужинця — необачно. Нехай собі живе, але у путах під пильною сторожею (Л. Укр., II, 1951, 307); Ста́вити (поста́вити) сторо́жу див. ста́вити, поста́вити.

◊ Ву́хо [за́вжди́] на сторо́жі див. ву́хо.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 734.

Сторожа, жі, ж. Стража, караулъ. ЗОЮР. I. 60. Стоїть сторожа, гострая вартонька, коло твоєї хати. Чуб. V. 290. Гонят, мамко, на сторожу, під Чорний ліс на могилу. АД. I. 134. На сторо́жі. На стражѣ, на караулѣ. Усі кури на сідалі, півень на сторожі; всі хлопята на юлиці, мій милий в дорозі. Мет. 16. Ум. Сторо́женька. Чуб. ІІІ. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 210.